Міжнародні концепції та національні стратегії розвитку паліативної та хоспісної медичної допомоги

Анотація

In press

Актуальність. Паліативна допомога трансформувалася з переважно допомоги наприкінці життя на складову інтегрованої медичної допомоги людям із серйозними стражданнями, пов'язаними зі здоров'ям. В Україні планування ускладнюють демографічні зміни, хронічні хвороби, наслідки війни та неоднорідність медичної інформації.

Мета. Узагальнити міжнародні концепції, методи оцінювання і прогнозування потреби у паліативній допомозі та моделі її інтеграції, а також визначити їх значення для України.

Матеріали та методи. В оригінальному теоретичному дослідженні використано бібліосемантичний і порівняльний методи та системний аналіз. У PubMed, Scopus і Google Scholar здійснено пошук джерел за 2012–2026 рр.; для ключових дефініцій і методів додатково включено окремі фундаментальні праці попередніх років. Проаналізовано офіційні документи Всесвітньої організації охорони здоров'я, Європейської асоціації паліативної допомоги, Міжнародної асоціації хоспісної та паліативної допомоги й органів охорони здоров'я України. Відібрано 45 джерел. Системний аналіз охоплював вхідні дані, методи оцінювання, моделі надання допомоги, обмеження впровадження та індикатори моніторингу. Дослідження було проведене в межах дисертації другого автора.

Етика дослідження. Дослідження проведено без залучення пацієнтів та тварин, тому не потребувало згоди етичної комісії.

Результати. Сучасні концепції передбачають ранню холістичну допомогу при серйозних стражданнях, пов'язаних зі здоров'ям, та її інтеграцію з первинною допомогою й універсальним охопленням медичними послугами. Методи оцінювання потреби згруповано як популяційно-демографічні, епідеміологічні, засновані на використанні послуг/реєстрах та часових рядах; планування лікарського забезпечення розглянуто окремо, оскільки фактичне споживання опіоїдів відображає і потребу, і доступність. Сучасні українські дані свідчать про швидке зростання кількості законтрактованих стаціонарних і мобільних надавачів, однак зберігаються територіальна нерівність, воєнні втрати, фрагментарність стратегічної координації, обмеженість обов'язкового додипломного навчання та низьке споживання опіоїдів.

Висновки. Планування в Україні має поєднувати демографічні й нозологічні оцінки з даними використання послуг та валідованими методами часових рядів. Пріоритетами є сумісний моніторинг, територіальна доступність, компетентнісна освіта, безперервність допомоги під час війни та правомірне пропорційне використання персоніфікованих даних.

Ключові слова: організація охорони здоров'я, потреби та попит на медичні послуги, універсальне охоплення медичними послугами, прогнозування, доступність медичних послуг.