Тренування дихальних м'язів у фізичній терапії при захворюваннях бронхолегеневої системи (огляд літератури)

Анотація

In press

Актуальність. Захворювання бронхолегеневої системи супроводжуються порушеннями вентиляційної функції легень і функціонального стану дихальних м'язів, що може посилювати задишку, обмежувати толерантність до фізичного навантаження та знижувати якість життя. Тренування дихальних м'язів розглядають як спеціалізований компонент фізичної терапії та легеневої реабілітації.

Мета. Проаналізувати та систематизувати сучасні дані щодо застосування тренування дихальних м'язів при захворюваннях бронхолегеневої системи та визначити його вплив на функціональний стан пацієнтів.

Матеріали та методи. Проведено аналітичний огляд публікацій, відібраних у базі PubMed за період 2021–2026 рр., із застосуванням бібліосемантичного методу, системного та порівняльного аналізу. Дослідження виконано як приватна ініціатива авторів, без грантової підтримки та державної реєстрації теми.

Етика дослідження. До аналізу було включено дослідження, автори яких дотримувалися відповідних етичних норм.

Результати. Найбільш послідовно підтвердженим результатом тренування інспіраторних м'язів при хронічних респіраторних захворюваннях є збільшення їхньої сили, переважно за показником максимального інспіраторного тиску. Найбільший обсяг доказів накопичено для хронічного обструктивного захворювання легень. Дані щодо задишки, толерантності до фізичного навантаження, функції зовнішнього дихання та якості життя є менш однорідними. Ефективність втручання значною мірою визначається інтенсивністю, тривалістю, частотою та способом прогресування тренувального навантаження. Перспективними є диференціація інтенсивності навантаження, пороговий і резистивний опір, домашні програми з дистанційним контролем та інтеграція тренування в легеневу реабілітацію. При бронхіальній астмі та інтерстиціальних захворюваннях легень доказова база менша, а при бронхоектатичній хворобі залишається обмеженою.

Висновки. Тренування дихальних м'язів є перспективним компонентом фізичної терапії, найбільш підтвердженим ефектом якого є збільшення сили інспіраторних м'язів. Інші клінічні та функціональні ефекти залежать від нозології й тренувального протоколу. Подальші дослідження мають бути спрямовані на стандартизацію протоколів, визначення критеріїв добору пацієнтів та оцінювання довготривалих результатів.

Ключові слова: фізична терапія та реабілітація, респіраторна реабілітація, інспіраторне тренування, експіраторне тренування.