Вплив довготривалого призначення постбіотиків на кардіометаболічні фактори ризику у пацієнтів з ішемічною хворобою серця та миготливою аритмією

Анотація

In press

Метою дослідження була оцінка впливу тривалого призначення постбіотиків на КардіоМетаболічні Фактори Ризику (КМФР) у пацієнтів з Ішемічною Хворобою Серця (ІХС) та Фібриляцією Передсердь (ФП). 124 пацієнти з ІХС та пароксизмом ФП були розподілені стратифікованою рандомізацією 1:3 на дві групи: І (31 пацієнт) та ІІ (93 пацієнти). Стратифікацію проводили за віком, статтю, індексом маси тіла та Загальним Холестерином (ЗХ) пацієнта. Усі пацієнти отримували стандартну терапію (СТ), згідно з останніми рекомендаціями Європейського товариства кардіологів. В І групі призначали СТ і постбіотики протягом 6 місяців: ребаміпід (2-(4-хлорбензоламино)-3-[2(1H))-хинолон-4] пропіонова кислота) (100 мг 3 рази на добу) та гліцин (100 мг 3 рази на день). Хворі ІІ групи отримували лише СТ. Всі хворі були обстежені двічі: під час первинного обстеження та через 6 місяців лікування. Після лікування у І групі спостерігалося достовірне (р<0,05) зниження ЗХ (на 10,00 %), ЛіпоПротеїнів Низької Щільності (ЛПНЩ) (на 19,50 %), аполіпопротеїну В (на 12,92 %), ІнтерЛейкіну-6 (ІЛ-6) (на 12,40 %), С-Реактивного Білку (СРБ) (на 15,89 %), ТриМетилАміну (ТМА) (на 19,32 %), ТриМетилАмін-N-Оксиду (ТМАО) (на 27,24 %), порівняно з ІІ групою. Після лікування у всіх пацієнтів виявили достовірне (p<0,05) зниження КМФР: ЗХ (на 44,01 %,), ЛПНЩ (на 52,90 %), ІЛ-6 (на 27,52 %), СРБ (на 20,13 %), ТМА (на 14,66 %), ТМАО (на 33,91 %), значне збільшення ТМА/ТМАО (на 23,45 %), хоча в І групі були досягнуті кращі значення. Отже, тривале (6 місяців) призначення постбіотиків (пропіонової кислоти та гліцину) має виражений позитивний вплив на КМФР у пацієнтів з ІХС та ФП.

Ключові слова: гліцин, пропіонова кислота, аритмія, серцево-судинні розлади, дисліпідемія, запалення.