Гормональний статус пацієнток з ішемічною хворобою серця в період перименопаузи
Том 81 № 4 (2018), Терапія
Том 81 № 4 (2018)

Гормональний статус пацієнток з ішемічною хворобою серця в період перименопаузи

Терапія
Опубліковано February 3, 2020
Г.С. Ісаєва
ДУ «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України », м. Харків
https://orcid.org/0000-0003-0515-6146
Л.А. Рєзнік
ДУ «Національний інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України», м. Харків
https://orcid.org/0000-0001-5200-3447
PDF (Русский)

Ключові слова

ішемічна хвороба серця
перименопауза
естрадіол
прогестерон
пролактин
альдостерон
фолікулостимулюючий гормон

Як цитувати

Ісаєва, Г. С., & Рєзнік, Л. А. (2020). Гормональний статус пацієнток з ішемічною хворобою серця в період перименопаузи. Медицина сьогодні і завтра, 81(4), 27–33. вилучено із https://msz.knmu.edu.ua/article/view/337
ACM ACS APA ABNT Chicago Harvard IEEE MLA Turabian Vancouver

Завантажити посилання

Endnote/Zotero/Mendeley (RIS) BibTeX

Анотація

Вивчали вплив рівнів статевих гормонів на перебіг ішемічної хвороби серця у 344 жінок від 41 до 59 років у періоді перименопаузи. Усіх пацієнток було розподілено на дві групи: перша – 250 пацієнток із доведеною ішемічною хворобою серця, друга – 94 пацієнтки без ознак такої. Тривалість спостереження варіювала від 2 років до 3 років 4 місяців. Рівні статевих гормонів у сироватці крові визначали імуноферментним методом. Період перименопаузи визначали згідно з класифікацією STRAW +10. Аналіз виживаності проводили за оцінкою багатокомпонентної точки, що включає всі зазначені події. Установлено, що пацієнтки з ішемічною хворобою серця мали достовірно більш високий рівень прогестерону в крові, ніж хворі без такої. Рівні естрадіолу, тестостерону, фолікулостимулюючого гормону та альдостерону в крові в групах достовірно не розрізнялись. Більш тяжкий перебіг захворювання спостерігався в пацієнток з рівнем пролактину більш ніж 211 мМО/л, а також у тому випадку, коли рівень прогестерону в крові перевищує 2,5 нмоль/л. Дане ствердження справедливе лише для жінок молодше 60 років, тому що пацієнток більш старшої вікової групи в дослідження не включали.

PDF (Русский)

Посилання

Zaw J.J., Howe P.R., Wong R.H. (2018). Postmenopausal health interventions: Time to move on from the Women’s Health Initiative? Ageing Research Reviews, vol. 48, pp.79–86, DOI: 10.1016/j.arr.2018.10.005.

Harlow S.D., Gass M., Hall J.E., Lobo R., Maki P., Rebar R.W., Villiers T.J. (2012). Executive summary of the stages of reproductive aging Workshop +10. Menopause, vol. 19 (4), pp. 387–395, DOI: 10.1097/gme.0b013e31824d8f40.

Losert W., Casals-Stenzel J., Buse M. (1985). Progestogens with antimineralocorticoid activity. Arzneimittelforschung, vol. 35 (2), pр. 459–471.

Anagnostis P., Paschou S.A., Katsiki N., Krikidis D., Lambrinoudaki I., Goulis D.G. (2019). Menopausal hormone therapy and cardiovascular risk: Where are we now? Current Vascular Pharmacology, vol. 17 (6), pp. 564–572, DOI: 10.2174/1570161116666180709095348.

Lieberman A., Curtis L. (2017). In defense of progesterone: a review of the literature. Altern. Ther. Health Med., vol. 23 (6), pp. 24–32.

Morrissy S., Xu B., Aguilar D., Zhang J., Chen Q.M. (2010). Inhibition of apoptosis by progesterone in cardiomyocytes. Aging Cell, vol. 9 (5), pp. 799–809, DOI: 10.1111/j.1474-9726.2010.00619.x.

Genazzani A.R., Mannella P., Simoncini T. (2007). Drosperinon and its antialdosteron proprieties. Clivacteric, vol. 10, suppl. 1, pp. 11–18.

Boschitsch E., Mayerhofer S., Magometschnigg D. (2010). Hypertension in women: The role of progesterone and aldosterone. Climacteric, vol. 13 (4), pp. 307–313, DOI: 10.3109/13697131003624649.

Funder J.W. (2007). Why are mineralocorticoid receptors so nonselective? Current Hypertension Reports, vol. 9 (2), pp. 112–116, DOI: 10.1007/s11906-007-0020-8.

Osadnik T., Pawlas N., Osadnik K., Bujak K., Góral M., Lejawa M. et al. (2019). High progesterone levels are associated with family history of premature coronary artery disease in young healthy adult men. PLoS One, vol. 14 (4), e0215302, DOI: 10.1371/journal.pone.0215302.

Elgayar H., Abu-Shady M., Zaki I., Abdelsalam M., Elsherbeny A. (2011). Study of serum prolactin and cardiovascular risk in patients with type 2 diabetes mellitus. Birmingham, UK 11 April 2011 – 14 April 2011. Endocrine: Abstracts, vol. 25, pp. 157.

Serri O., Li L., Mamputu J., Beauchamp M., Maingrette F., Renier G. (2006). The influences of hyperprolactinemia and obesity on cardiovascular risk markers: effects of cabergoline therapy. Clinical Endocrinology, vol. 64 (4), pp. 366–370, DOI: 10.1111/j.1365-2265.2006.02469.x.

Jiang X., Li C., He D., Mao Z., Liu D., Fan X. et al. (2013). Increased carotid intima media thickness is associated with prolactin levels in subjects with untreated prolactinoma: A pilot study. Pituitary, vol. 17 (3), pp. 232–239, DOI: 10.1007/s11102-013-0495-z.

Therkelsen K.E., Abraham T.M., Pedley A., Massaro J.M., Sutherland P., Hoffmann U., Fox C.S. (2016). Association between prolactin and incidence of cardiovascular risk factors in the Framingham Heart Study. Journal of the American Heart Association, vol. 5 (2), DOI: 10.1161/jaha.115.002640.