Статус вітаміну D та ризик розвитку діабетичної нефропатії у педіатричних пацієнтів: порівняльний аналіз груп із різним рівнем екскреції альбуміну

Анотація

In press

Актуальність. Цукровий діабет 1-го типу (ЦД1) у дітей супроводжується високим ризиком розвитку мікросудинних ускладнень, серед яких діабетична нефропатія (ДН) є провідною причиною інвалідизації. Поширеність ДН спонукає до пошуку нових модифікованих факторів ризику. Роль гіповітамінозу D як предиктора розвитку альбумінурії у дітей із тривалістю ЦД1 понад 5 років потребує подальшого вивчення.

Мета. Оцінити прогностичне значення рівня 25-гідроксивітаміну D у формуванні діабетичної нефропатії у дітей та підлітків, хворих на цукровий діабет 1-го типу з тривалістю захворювання понад 5 років, та порівняти вітамінний статус у пацієнтів із нормо- та альбумінурією.

Матеріали та методи. Обстежено 50 пацієнтів віком 6–17 років із тривалістю ЦД1 понад 5 років. Пацієнти були розподілені на дві групи: група 1 (нормоальбумінурія, n=26) та група 2 (альбумінурія, n=24). Рівень 25-гідроксивітаміну D (25(OH)D) у сироватці крові визначали методом імуноферментного аналізу. Стан нирок оцінювали за співвідношенням альбумін/креатинін та швидкістю клубочкової фільтрації (рШКФ) за формулою Шварца (2009). Статистичну обробку даних проводили в програмі Statistica 13.3 (TIBCO Software Inc., USA), із використанням критерію Шапіро – Вілка, U-критерію Манна – Уітні, коефіцієнта рангової кореляції Спірмена та бінарної логістичної регресії. Дослідження проведено в межах наукової теми з номером державної реєстрації 0123U101768.

Етика дослідження. Дослідження проведено відповідно до принципів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024) та наказу Міністерства охорони здоров’я України № 690 від 23.09.2009. Усі батьки дітей, залучених до дослідження, надали письмову інформовану згоду на участь.

Результати. Рівень 25(OH)D у пацієнтів групи 2 був достовірно нижчим, ніж у групі 1 (15,83 (12,22; 21,52) нг/мл і 22,03 (17,23; 24,04) нг/мл, p=0,009). Дефіцит вітаміну D виявлявся вірогідно частіше у групі 2 (75,0 % проти 42,3 %, р=0,0223). У дітей з альбумінурією та гіповітамінозом вірогідно частіше спостерігалися гіперфільтрація (у 29,2 %) та зниження рШКФ <90 мл/хв (у 41,6 %). Зниження рівня вітаміну D <20 нг/мл підвищує шанси розвитку ДН у 3,49 раза (ВШ=3,49; 95 % ДІ [1,53–7,95]) незалежно від рівня глікованого гемоглобіну та тривалості ЦД1.

Висновки. Дефіцит вітаміну D є незалежним предиктором розвитку ДН у дітей із тривалим перебігом ЦД1. Низький рівень 25(OH)D асоціюється з дестабілізацією ниркової фільтрації та прогресуванням альбумінурії.

Ключові слова: педіатрія та неонатологія, цукровий діабет 1-го типу, вітамін D, альбумінурія, діти та підлітки.