Результати дослідження мінералізуючої здатності і водневого показника ротової рідини у дітей з урахуванням стоматологічного статусу та віку

Анотація

Карієс – одна з найбільш поширених стоматологічних хвороб у дітей, яка характеризується демінералізацією емалі. На стан твердих тканин тимчасових і постійних зубів впливає значна кількість факторів, серед яких ротова рідина, яка безпосередньо контактує з зубами. Мінералізуюча здатність ротової рідини впливає на стан твердих тканин зубів, тобто на кислотостійкість емалі, зниження якої призводить до демінералізації з подальшим прогресуванням каріозного процесу. Метою дослідження було вивчити показники мінералізуючого потенціалу та рН ротової рідини у дітей 7–12 років з карієсом тимчасових і постійних зубів та порівняти з показниками дітей з інтактними зубами. У 223 дітей 7–12 років вивчали стоматологічний статус (у кожної дитини визначався стан твер­дих тканин зубів і вираховували показник КПВ, КПВ+кпв, кп), мінералізуючий потенціал та рН ротової рідини. Показники порівнювалися у дітей з карієсом і без нього. Перебіг карієсу як тимчасових, так і постійних зубів у дітей відбувся на фоні зниження показника рН і мікрокристалізації ротової рідини. Особливо це було помітно у дітей, які мали уражені постійні зуби. Показник карієсу тимчасових та постійних зубів мав обернені кореляційні зв’язки з рН та показником мікрокристалізації ротової рідини. В результаті дослідження ми дійшли висновку, необхідно проведення первинної та вторинної профілактики, направленої на покращення показників гомеостазу порожнини рота, що дасть можливість знизити поширеність та інтенсивність карієсу у дітей.

Ключові слова: карієс, інтактні зуби, рН ротової рідини, мікрокристалізація ротової рідини.