Ушкодження та репарація сітківки після високочастотної монополярної електрокоагуляції супрахоріоїдальним доступом

Анотація

Відшарування сітківки (ВС) потребує невідкладного офтальмохірургічного втручання в обов’язковому порядку. Час від кризи до початку операції, вибір доступу та методу операції, якість хірургічного інструменту впливають гостроту зору, кількість та важкість післяопераційних ускладнень. Найкращі комплексні офтальмохірургічні рішення для відновлення анатомічної цілісності відшарованої сітківки позбавляють вітреоретинальних хірургів необхідності вітректомії та післяопераційної тампонади, забезпечують достатню силу хоріоретинального з’єднання, викликають менший набряк у місті оперативного втручання, мінімальну атрофю та швидку репарацію. Важливим об’єктивним показником оптимального вибору інструменту, доступу та характеру втручання є мінімальне пошкодження нейрошару сітківки та зменшення її товщини внаслідок хірургічного впливу. Стаття описує другу фазу експерименту на тваринах, що моделює операцію після ВС. Параметри високочастотної монополярної електрокоагуляції (сила струму 0,1 А, напруга 10–16 В, частота 66 кГц, супрахоріоїдальний доступ, інструмент оригінальної конструкції з діаметром кінцевої сфери 25 G) залишаються незмінними. Для другої фази експерименту використано 30 дорослих кроликів (60 очей), розділені на три експериментальні групи (по 10 тварин, 20 очей) відповідно до напруги впливу (І – 10–12 В, ІІ – 12–14 В, ІІІ – 14–16 В). Тварини піддані евтаназії через 1 тиждень, 2 тижні та 1 місяць після оперативного втручання, гістологічні препарати вивчені у світловій мікроскопії. В експерименті враховані дані першої його фази щодо контрольної (IV) групи тварин (6 інтактних кроликів, 12 очей), а також спостереження через 1 годину та 3 дні після операції. Проведено вивчення морфологічної структури очей кроликів з акцентом на процеси набряку, атрофії та товщину сітківки.

Ключові слова: хоріоретинальна хірургія, експериментальна офтальмохірургія, відшарування сітківки, товщина сітківки.