Медицина сьогодні і завтра

Розв’язання деяких ключових клінічних питань на етапі неоадʼювантної поліхіміотерапії у хворих на вторинно-набряковий рак грудної залози за допомогою магнітно-резонансної томографії

О.М. Білий, С.М. Пальчик, М.В. Красносельський, О.В. Слободянюк — Tue, 30 Sep 2025 00:00:00 +0300

In press

Актуальність. Контроль регресії пухлини та перифокального набряку за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ) набуває ключового значення за неоад'ювантної поліхімієтерапії (НПХТ) вторинно-набрякового раку грудної залози (ВНРГЗ), оскільки традиційні методи візуалізації мають низьку надійність для оцінки відповіді на лікування.

Мета. Дослідити ефективність магнітно-резонансної томографії у розв’язанні ключових клінічних питань на етапі неоад'ювантної поліхімієтерапії у хворих на вторинно-набряковий рак грудної залози для своєчасного коригування тактики лікування та прогнозування відповіді на терапію.

Матеріали та методи. Обстежено 36 пацієнток з ВНРГЗ стадії T4bN0–3M0. Використано МРТ до лікування та після НПХТ для оцінки регресії пухлини та перифокального набряку. Статистичний аналіз даних виконували за допомогою Statistica 14.0 (TIBCO Software Inc., США) з використанням непараметричних методів для малих вибірок. Дані представлено у вигляді Me (медіана). Результати порівнювали між групами за допомогою критерію Вілкоксона. Розбіжності вважали статистично значущими за р<0,05.

Етика дослідження. Дослідження проведено відповідно до етичних стандартів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024), директиви Європейського товариства 86/609 про участь людей у медико-біологічних дослідженнях, а також наказу Міністерства охорони здоровʼя України № 690 від 23.09.2009. Учасники дослідження надали інформовану згоду.

Результати. Зменшення зони набряку за даними МРТ після додавання ранселексу до НПХТ достовірно вище, ніж без нього (78,3 % проти 67,7 %; р<0,05). Регресія первинної пухлини у групі з ранселексом також була значно вищою (69,2 % проти 57,5 %; р<0,05). Регресія первинної пухлини статистично значуще переважала у групі комбінованого лікування (69,2 % проти 57,5 %; р<0,05). МРТ із динамічним контрастним підсиленням було ефективним щодо виявлення резидуальної пухлинної тканини після проведення НПХТ: чутливість методу становила 92,8 %, специфічність – 82,0 %, загальна точність – 85,6 %.

Висновки. Підтверджена доцільність використання МРТ як ефективного інструменту для контролю регресії пухлини та набряку навколишніх тканин у хворих на ВНРГЗ під час НПХТ та для хірургічного планування. Це дозволяє своєчасно коригувати схеми лікування та підвищувати ймовірність відповіді на лікування.

Ключові слова: онкологія, МРТ, регресія пухлини, перифокальний набряк.

Структурні дисфункції та шляхи трансформації публічної політики протезування в Україні в умовах воєнного стану: інституційно-економічний аналіз

В.Г. Нестеренко, М.Є. Черняк, З.О. Боярська, О.С. Шевченко — Tue, 30 Sep 2025 00:00:00 +0300

In press

Актуальність. Система протезування в Україні перебуває в глибокій кризі через повномасштабну війну, яка змістила пріоритет на масові складні бойові травми, водночас посиливши довоєнні структурні проблеми: відсутність національних стандартів, критичний дефіцит кваліфікованих кадрів, фрагментованість інфраструктури. Поява високотехнологічних благодійних центрів створила прецедент «двошвидкісної» системи, що загострює необхідність не покращень, а структурної перебудови всієї системи управління.

Мета. Визначення ключових детермінант та ефективності публічної політики протезування в Україні в умовах воєнного стану, обґрунтуванні концептуальних напрямів системної трансформації для створення стійкої, справедливої та якісної моделі, інтегрованої в національну політику безбар’єрності.

Матеріали та методи. У дослідженні використано системний підхід, бібліосемантичний, нормативно-правовий, порівняльний, кількісний та якісний аналіз. Проаналізовані міжнародні (ISO, ISPO) та національні стандарти протезування та ортезування, національне законодавство, офіційні статистичні дані, наукові публікації та звіти. Проведено порівняльний аналіз публічної політики протезування України та інституційно стабільної моделі Литовської Республіки.

Етика дослідження. Робота виконана з дотриманням принципів академічної доброчесності. Усі висновки ґрунтуються на аналізі публічно доступних даних та наукових публікацій із належними посиланнями. Оскільки дослідження не передбачало безпосередньої роботи з людьми або збору персональних даних, схвалення біоетичною комісією не було потрібно.

Результати. Виявлено динамічну, але суперечливу модель: незважаючи на зростання фінансування та модель «гроші йдуть за пацієнтом», спостерігається концентрація коштів у обмеженому колі центрів. Сформувалася «двошвидкісна» система з критичним технологічним розривом між інноваційними благодійними та технологічно відсталими державними центрами. Виявлено критичний дефіцит кваліфікованих кадрів (близько 220 фахівців) та значну різницю в заробітній платі між секторами. Система моніторингу обмежується агрегованими показниками, що унеможливлює оцінку реальної якості.

Висновки. Публічна політика протезування потребує переходу від фрагментарних покращень до комплексної реформи. Її майбутня ефективність залежить від забезпечення фінансової стійкості через гнучке багатоджерельне планування, подолання кадрового дефіциту шляхом створення національної системи освіти та сертифікації за міжнародними стандартами, а також повної інтеграції в Національну стратегію безбар’єрності до 2030 року. Це дозволить трансформувати протезування з медичної послуги в ланку безперервної медико-соціальної реабілітації та інклюзії.

Ключові слова: організація охорони здоров’я, реабілітація, інвалідність, травматизм, воєнний стан, безбар’єрність.

Навчальна дезадаптація іноземних студентів: психоемоційні порушення, соціальні фактори та підходи до корекції (огляд літератури)

І.Ф. Тєрьошина, О.В. Васильєва, О.П. Могилка, К.М. Перепьолкіна — Tue, 30 Sep 2025 00:00:00 +0300

In press

Актуальність. Зростання кількості іноземних студентів в українських закладах вищої освіти на тлі глобалізації виводить проблему їх навчальної дезадаптації на перший план. Цей стан, зумовлений складністю адаптації до нових академічних, соціокультурних та побутових реалій, проявляється комплексом психофізіологічних порушень, що серйозно загрожують академічній успішності та психічному здоров'ю. У сучасних умовах соціально-економічної невизначеності потребує поглибленого вивчення та розробки практичних заходів втручання.

Мета. Систематизувати наукові дані щодо клініко-психологічної структури навчальної дезадаптації іноземних студентів, проаналізувати її ключові детермінанти та на основі огляду літератури сформулювати комплексні підходи до її психокорекції та профілактики.

Матеріали та методи. Проведено системний огляд та аналіз сучасних вітчизняних і міжнародних наукових джерел за темою дослідження. Використано методи теоретичного аналізу, синтезу та узагальнення для виокремлення основних компонентів дезадаптації, чинників ризику та протективних механізмів.

Етика дослідження. Були проаналізовані джерела, в яких описані дослідження, виконані з дотриманням етичних правил.

Результати. Встановлено, що навчальна дезадаптація іноземних студентів є полікомпонентним станом, обов’язковими елементами якого виступають психоемоційні порушення (тривога, емоційна нестабільність), соматовегетативний дисбаланс, диссомнічні розлади та соціальна тривожність. До основних предикторів розвитку дезадаптації належать мовні та культурні бар'єри, відсутність соціальної підтримки, складності у міжособистісній взаємодії, фінансова нестабільність та навчальне перевантаження. Соціальна підтримка визначена ключовим чинником, що пом’якшує стресовий вплив і сприяє адаптації. Виявлено також негативний вплив порушень режиму життєдіяльності на функціональний стан студентів.

Висновки. Для ефективного подолання навчальної дезадаптації іноземних студентів необхідний комплексний, інтегрований підхід, який поєднує індивідуальну психологічну корекцію, спрямовану на розвиток адаптивних копінг-стратегій і підвищення стресостійкості, з організаційно-середовищними заходами. Останні мають включати програми соціальної інтеграції, тьюторську підтримку, створення інклюзивного освітнього середовища та навчання навичкам саморегуляції. Реалізація таких заходів є запорукою не лише покращення академічних результатів та психологічного благополуччя іноземних студентів, але й підвищення міжнародного іміджу української вищої освіти в цілому.

Ключові слова: психіатрія, медична психологія, соціальна тривожність, соматовегетативний дисбаланс, психокорекція, соціальна підтримка.

Еволюція медичної педагогіки в українських землях (лекція)

Н.М. Мартиненко, О.В. Троценко, Р.В. Нестеренко — Tue, 30 Sep 2025 00:00:00 +0300

In press

Актуальність. Актуальність цього дослідження полягає у необхідності комплексного аналізу історичних етапів становлення та розвитку медичної педагогіки в українських землях, що відображає неперервність освітньої традиції у X–XX ст. Це дозволяє осягнути сучасні освітні парадигми та визначити їхню історичну обумовленість.

Мета. Метою статті є ретроспективний аналіз еволюції медичної педагогіки на території України від X до початку XX ст.

Матеріали і методи. Автори статті застосували комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: історичний метод, що забезпечив хронологічний аналіз подій та етапів; системний метод для розгляду медичної педагогіки як цілісної, динамічної системи; та порівняльно-історичний метод для зіставлення освітніх підходів різних періодів. Дослідження було проведене як приватна ініціатива авторів, не отримувало фінансування від грантових програм, а тема дослідження не була офіційно зареєстрована в державному органі.

Етика дослідження. Дослідження проведене із дотриманням етичних норм академічної доброчесності: обов’язкового зазначення джерел інформації, забезпечення об’єктивності викладу історичних фактів та коректного посилання на праці попередників.

Результати. Встановлено, що підходи до лікування та викладання, пов’язані з монастирською та народною медициною, були закладені ще у Київський період. Доведено, що Києво-Могилянська академія вперше інституалізувала викладання медичних дисциплін, піднявши його на якісно новий рівень європейської університетської традиції. Підкреслено, що у другій половині XIX та на початку XX ст. відбулася модернізація медичної освіти. Заснування Харківського жіночого медичного інституту в 1910 році висвітлено як ключовий результат цієї модернізації, що встановив нові педагогічні стандарти, орієнтовані на клінічну практику та наукову діяльність.

Висновки. Еволюція медичної педагогіки в українських землях у досліджуваний період є складним, але неперервним процесом, що характеризується переходом від емпіричних знань до інституалізованої університетської освіти. Автори дослідили маркери цієї еволюції для подальшого розвитку національної медичної науки та педагогіки.

Ключові слова: медична педагогіка, Києво-Могилянська академія, Харківський жіночий медичний інститут, медична освіта, історія медицини.

Вимоги до оформлення рукописів наукових статей журналів Харківського національного медичного університету (діють від 02.07.2025)

Wed, 02 Jul 2025 00:00:00 +0300