Медицина сьогодні і завтра

Вплив інгібіторів натрій-залежного котранспортеру глюкози 2 типу на ренальні та кардіометаболічні показники у хворих на артеріальну гіпертензію та цукровий діабет 2 типу

І.П. Дунаєва — 2025-04-01

In press

Дане дослідження присвячено вивченню впливу інгібітора Натрій-Залежного КоТранспортеру Глюкози 2 типу (іНЗКТГ2) – дапагліфлозину – на ренальні та кардіометаболічні показники у пацієнтів із поєднанням Артеріальної Гіпертензії (АГ) і Цукрового Діабету 2 типу (ЦД2). Упродовж 12 місяців 77 хворих із коморбідною патологією отримували дапагліфлозин у дозі 10 мг на добу на тлі базової антигіпертензивної терапії та статинів. Протягом дослідження проводилася комплексна оцінка клініко-біохімічних параметрів, Індексу Маси Тіла (ІМТ), показників функції нирок (цистатин С, β2-мікроглобулін, Ліпокалін, асоційований з Желатиназою Нейтрофілів (Neutrophil Gelatinase Associated Lipocalin, NGAL), швидкість клубочкової фільтрації, а також ехокардіографічних характеристик до початку лікування і після його завершення. У результаті встановлено достовірне покращення контролю глікемії, нормалізацію ліпідного профілю, зниження ІМТ. Виявлено позитивну динаміку ниркових функціональних маркерів та зниження рівня N-кінцевого фрагмента мозкового натрійуретичного пептиду (N-Terminal pro-Brain Natriuretic Peptide, NT-proBNP), що свідчить про зменшення проявів серцевої недостатності. Також відзначено зворотний розвиток структурних змін серця, покращення насосної і діастолічної функції лівого шлуночка. Отримані результати підтверджують багатовекторну метаболічну, нефропротекторну та кардіопротекторну ефективність дапагліфлозину у лікуванні пацієнтів із поєднаною патологією АГ і ЦД2.

Ключові слова: дапагліфлозин, нефропротекція, кардіоваскулярний ризик, N-кінцевий фрагмент натрійуретичного пептиду типу B.

Вміст нейротрофічного фактору головного мозку в крові хворих на ішемічний інсульт залежно від тяжкості захворювання

П.В. Лебединець — 2025-06-30

In press

У статті наведені отримані результати власних досліджень щодо визначення вмісту Нейротрофічного Фактору Головного Мозку (Brain-Derived Neurotrophic Factor, BDNF) в сироватці крові здорових осіб та пацієнтів з Гострим Ішемічним Інсультом (ГІІ) в залежності від тяжкості захворювання за Шкала інсульту Національного (США) інституту здоров'я (National Institutes of Health Stroke Scale, NIHSS). Дослідження вмісту нейротрофіну в сироватці крові 30 практично здорових осіб та 85 пацієнтів з гострим ішемічним інсультом проводили імуноферментним методом. Хворих розподіляли на 3 групи залежно від тяжкості неврологічних симптомів з використанням шкали NIHSS: у групу І увійшли 30 пацієнтів (10 жінок та 20 чоловіків) із балами від 1 до 5, групу ІІ склали 32 пацієнта (6 жінок та 26 чоловіків) з балами від 6 до 13, групу ІІІ – 23 пацієнти (11 жінок та 12 чоловіків) із тяжкістю захворювання від 14 до 20 балів. Спостерігалося статистичне значуще зниження вмісту нейротрофічного фактору головного мозку в сироватці крові пацієнтів з гострим ішемічним інсультом в залежності від тяжкості захворювання. Чим тяжче був перебіг інсульту, тим нижче був вміст BDNF в крові пацієнтів: у порівнянні з показниками у здорових осіб вміст нейротрофіну у пацієнтів, що увійшли до групи І, знижувався на 22,6 %, у пацієнтів ІІ групи – на 39,4 %. Найбільше зниження вмісту BDNF у сироватці крові визначалося у пацієнтів з найбільш тяжким перебігом ГІІ: на 81,6 % у порівнянні зі здоровими особами. Таким чином, за даними проведеного дослідження спостерігається залученість нейротрофічного фактору головного мозку як раннього біохімічного маркеру трофічної дизрегуляції, порушення росту, виживання та відновлення нейронів внаслідок гострого ішемічного інсульту.

Ключові слова: гострий ішемічний інсульт, нейротрофічний фактор головного мозку, Шкала інсульту Національного інституту здоров'я.

Кореляція вираженості нюхових порушень у прогнозуванні тяжкості перебігу пневмоній, спричинених SARS-CoV-2

Ю.В. Світлична — 2025-06-30

In press

Втрата нюху є однією з ранніх та специфічних ознак ковідної інфекції, що робить її важливим діагностичним критерієм. Метою дослідження було з’ясувати вплив нюхових розладів на клінічний перебіг SARS-CoV-2- асоційованої пневмонії. Для цього ретроспективно було опрацьовано 370 історій хвороби пацієнтів центру надання медичної допомоги хворим з COVID-19 м. Харкова в період з грудня 2020 року до лютого 2022 року. Було проаналізовано вік, стать, термін перебування в стаціонарі, клінічний перебіг пневмонії, наявність нюхових та смакових порушень, загальні отоларингологічні симптоми та послідовність розвитку даних симптомів, а також рівень специфічних лабораторних маркерів запалення (С-реактивний білок, D-димер). Для визначення діагностичної цінності специфічних показників SARS-CoV-2- асоційованої пневмонії різного ступеня тяжкості було проведено дискримінантний аналіз шляхом обчислення нормованої Евклідової відстані. За даними опитувальника SNOT-22 (Sino-Nasal Outcome Test-22, Тест результатів сино-назальних захворювань, 22 пункти) було виявлено, що 193 (52,2 %) пацієнти мали скарги на нюхову дисфункцію, пов’язану з ковідною інфекцією, та найчастіше спостерігалися серед пацієнтів з легким перебігом пневмонії (у 68,1 % випадків) в порівнянні з пацієнтами середнього і важкого ступенів (21,7 % та 10,5 % відповідно). Серед пацієнтів без пневмонії нюхова дисфункція зустрічалася у 88,5 % випадків. Статистичний аналіз підтвердив значущість нюхових порушень для діагностики у пацієнтів без пневмонії та з легким її перебігом, тоді як при середньо тяжкій і тяжкій формах ключову роль відігравали лабораторні маркери та дані спіральної комп'ютерної томографії. Таким чином, порушення нюхової функції асоційованою з гострим риносинуситом при SARS-CoV-2-інфекції виявилися прогностичним маркером розвитку більш легкого перебігу пневмонії у госпіталізованих хворих та підкреслюють важливість оцінки нюху для прогнозування COVID-19 та вибору оптимальної тактики лікування.

Ключові слова: COVID-19, гострий риносинусит, нюхова функція, госпіталізація, аносмія.

Алгоритм ведення хворих на артроз колінного суглоба старших вікових груп з надлишковою вагою в умовах воєнного стану

М.І. Березка — 2025-04-01

In press

Надання медичної допомоги цивільному населенню в умовах воєнного стану зазнало суттєвих змін через переорієнтування на ургентну допомогу, нестачу лікарів поліклінічного спрямування та труднощі доступу до них, обов’язкове отримання електронного направлення від сімейного лікаря, руйнування лікарень, труднощі з логістикою, функціональні обмеження хворих щодо можливості самостійно пересуватись та очікування довготривалого, іноді кількаденного обстеження, психологічний стан хворих, брак коштів. У структурі населення України спостерігалось відносне збільшення відсотку хворих старших вікових груп через еміграцію працездатного населення та дітей, загибель чоловіків та жінок, як військових так і цивільних, переважно працездатного віку, зменшення показників народжуваності, що зумовило збільшення тягаря хронічної патології, зростання показників інвалідності від патології опорно-рухової системи. Додатково вимушена гіподинамія та обмеження збалансованого харчування з акцентом на вживання їжі з великим вмістом вуглеводів, постійний страх загинути зумовили збільшення кількості людей з надмірною вагою чи ожирінням. Це додатково ускладнило перебіг хронічних захворювань загалом та гонартрозу зокрема та обмежило можливості пересування без сторонньої допомоги. Все вищенаведене призводило до утруднення процесу встановлення остаточного діагнозу, призначення лікування та подальшої диспансеризації, які відбувалися із затримкою чи не відбувалися взагалі. Отже, визначення тактики ведення хворих старших вікових груп з надлишковою масою тіла чи ожирінням та гонартрозом в умовах воєнного стану шляхом створення алгоритму дій для медичних працівників та хворих є актуальним.

Ключові слова: дегенеративно-дистрофічні захворювання, індекс маси тіла, індекс Лекена, індекс вираженості остеоартрозу університетів Західного Онтаріо та МакМастер, ортези, протокол EuroQol-5D.

Предиктори інтенсивності запальної відповіді після радіочастотної абляції метастатичних уражень печінки у хворих на колоректальний рак

П.П. Сорочан — 2025-06-30

In press

Індуковані хірургічними втручаннями запальні реакції викликають ризик післяопераційних ускладнень і впливають на подальший перебіг захворювання у онкологічних хворих. Визначення інтенсивності запальної відповіді у хворих на Колоректальний Рак (КР) після РадіоЧастотної Абляції (РЧА) метастатичних уражень печінки дозволить визначити коло пацієнтів, які потребують проведення періопераційного протизапального лікування. Метою дослідження було встановлення предиктивних факторів інтенсивності запальної відповіді у хворих на КР після проведення РЧА метастазів у печінку. У якості предиктивних факторів інтенсивності запальної реакції було розглянуто індекс системної запальної відповіді (SIRI, Systemic Inflammatory Response Index) та діаметр найбільшого метастатичного ураження печінки. Високі рівні цих показників асоціювались зі значним підвищенням рівнів медіаторів запалення після РЧА. У хворих з високим SIRI виявлено також суттєві імунні порушення, здатні впливати на подальший перебіг захворювання. Одновимірний аналіз продемонстрував, що найбільш значущу точність прогнозування інтенсивності запальної відповіді має добуток SIRI та діаметра найбільшого метастатичного ураження (SIRI×D_maх). Порогове значення SIRI×D_max для прогнозування запальної реакції високої інтенсивності було визначено на рівні 25,5. Виявлення пацієнтів, в яких очікується висока інтенсивність запальної відповіді, дозволить своєчасно призначити протизапальну терапію та обмежити негативний вплив хірургічного втручання на подальший перебіг онкологічного захворювання.

Ключові слова: онкологічні хворі, хірургічне лікування метастазів, індекс системної запальної відповіді.

Профілактика остеопорозу у жінок в період менопаузи: обізнаність та самолікування

Е.В. Бродська — 2025-06-30

In press

В умовах повномасштабної війни в Україні та різкого погіршення соціально-економічних показників життя громадян, демографічної кризи, актуальними є питання доступності для споживачів якісної інформації про заходи профілактики, фармацевтичну продукцію, про лікування та самодопомогу, питання безпеки в охороні здоров’я тощо. Нашу увагу в цьому питанні привернули жінки, особливо в період менопаузи. Метою дослідження було визначити поширеність самолікування серед жінок старше 48 років щодо профілактики остеопорозу, а саме, використання засобів кальцію та їх комбінацій. Вибірка складала 200 жінок. Для опитування були розроблені власні анкети. Методологія дослідження ґрунтується на соціальному аналізі, який охоплює як описові, так і аналітичні методи. Згідно з результатами соціологічного опитування, 84,0 % жінок показали обізнаність щодо дефіцитного стану мінералів на тлі менопаузи. Серед опитаних жінок 15,0 % вважають, що зниження мінерального стану можливо корегувати збалансованим харчуванням. Також 51,5 % анкетованих спираються на поради лікаря, які отримано під час особистого візиту, або отримують інформацію з просвітницьких відеороликів від лікарів-блогерів. Важливо відзначити, що ті жінки, що знаходились на замісній гормонотерапії орієнтувались на призначення лікаря щодо профілактики остеопорозу. Негативним аспектом проведеного соціологічного опитування важливо відзначити, що тільки 15,0 % жінок відомо про аналіз крові щодо мінералізації кісток, та тільки 2,0 % здавали ці аналізи і після цього приймали ліки згідно призначення та рекомендацій лікаря. За результатами дослідження констатуємо поширеність самолікування щодо підходів профілактики остеопорозу серед жінок старше 48 років в період менопаузи та частіше безконтрольний прийом препаратів кальцію.

Ключові слова: гормональні зміни, дефіцит мінерального складу, препарати кальцію, вітамін D3, соціологічне дослідження, здоров’я жінок.

Роль нормативної бази у профілактиці професійного (емоційного) вигорання медичних працівників

Р.О. Іващенко — 2025-06-30

In press

Синдром емоційного вигорання є одним з найактуальніших викликів у сфері охорони здоров’я, що безпосередньо впливає на ефективність діяльності медичних працівників та якість надання медичної допомоги. У контексті пошуку ефективних механізмів профілактики особливе значення має рівень обізнаності медиків щодо нормативної бази, яка регламентує психоемоційне благополуччя персоналу. Метою даного дослідження була оцінка рівня обізнаності медичних працівників з нормативною базою, вивчення джерел отримання інформації та аналіз бар’єрів у практичному застосуванні нормативних документів, що регламентують профілактику синдрому емоційного вигорання. Методом онлайн-анкетування зібрано 221 відповідь. Було розраховано Індекс Нормативної Обізнаності (ІНО), проведено статистичний аналіз взаємозв’язку між ІНО та соціально-професійними характеристиками респондентів. Лікарі та спеціалісти з досвідом роботи понад 20 років продемонстрували вищий рівень обізнаності, що підтверджується статистично значущими відмінностями у посаді (F=12,54; р<0,001) та стажі (F=7,89; р=0,002), що відповідає меті дослідження щодо виявлення впливу професійних факторів. Виявлено критичний дефіцит регуляторної обізнаності (72,6 %). Підтверджено вплив професійного статусу та стажу на ІНО (p<0,01). Встановлено системну проблему неефективного використання стандартів (<20,0 % застосування). Виявлено домінування неофіційних джерел інформації (78,3 % з мережі Інтернет). Контент-аналіз відкритих відповідей засвідчив наявність потреби в тренінгах, психологічній підтримці та вдосконаленні державних стандартів. Дослідження робить акцент на необхідності системного перегляду та поширення вивчення нормативної бази як методу профілактики професійного вигорання.

Ключові слова: синдром емоційного вигорання, соціологічні дослідження, обізнаність.

Мігранти російсько-української війни: демографічні та психо-соціальні наслідки

О.В. М'якина — 2025-09-26

In press

Стаття присвячена питанням нагальних подій масової міграції населення України внаслідок російсько-української війни. На основі опрацьованого матеріалу показані події жахливої картини у житті співвітчизників-втікачів, впродовж окупації і зруйнування інфраструктури суверенної держави та демаршу демографічного соціального збою, як віддзеркаленню вимушеного міграційного явища. Висвітлені результати соціально-економічних наслідків та динаміки чисельності населення до і після вторгнення, еміграційні прорахунки та обсяги й умови переміщення українців. Дана характеристика однієї із вразливих категорій цивільної спільноти – біженцям, як великій соціально-статистичній групі, члени якої об’єднані спільним статусом переміщених осіб і загальними запитами, що є для них притаманними. Розглянуті питання розміщення цих людей у Європі, надання притулку, їх життя за кордоном та використання програм допомоги від багатьох країн. Проговорено про необхідність повернення постраждалих на Батьківщину, розроблення та реалізацію такої стратегії, як ключового фактору для відновлення економіки та стабільності держави після бойових зіткнень. Надані загальні рекомендації щодо стимуляції їх реевакуації. Військові колізії завжди впливають на психологічний стан суспільства. Наслідки зазначених негаразд дають виклики цій несподіванці на таку агресію і реагують негативними проявами в життєдіяльності людини. Описана низка випадків психічних станів і розладів здоров’я біженців. Проблеми мігрантів є назрілим викликом громади, оскільки від її дій значною мірою будуть залежати процеси успішної адаптації та проєктування майбутнього цієї великої за кількістю потерпілої категорії людства, а також її активної взаємодії з суспільством. Стаття є оглядовою.

Ключові слова: демографічна ситуація, біженці, міграція, чисельність населення, служба статистики, міжнародне законодавство.

Порядок роботи зі статтями наукових журналів Харківського національного медичного університету

О.А. Наконечна — 2025-04-01

In press

Ця методична стаття присвячена опису внутрішніх процедур роботи з рукописами авторів протягом 2021–2024 років в редакції наукових журналів Харківського Національного Медичного Університету (ХНМУ), яка готує до публікації статті в журнали «Медицина сьогодні і завтра» (ISSN 2414-4495, 2710-1444), «Експериментальна і клінічна медицина» (ISSN 2414-4517, 2710-1487) та "Inter Collegas" (ISSN 2409-9988). Процедура роботи з рукописами є важливою для авторів статей, редакторів, рецензентів, членів редакційних колегій та редакційних рад, керівників спеціалізованих рад із захисту дисертацій в українських закладах вищої освіти та науково-дослідних установах. В статті описані як існуючі алгоритми роботи із рукописами та опублікованими статтями, так і зміни, що планує внести до цих алгоритмів редакція наукових журналів у 2025 році. Стаття має сприяти покращенню розуміння вимог до рукописів, зокрема описування авторами проведених наукових досліджень з дотриманням принципів доброчесності дослідника та вченого, принципів доказової медицини, етики автора, рецензента та редактора. Для цього у редакції застосовуються процедури обов’язкової перевірки текстів на плагіат, процедура подвійного засліпленого рецензування рукописів за участю як мінімум двох рецензентів, вибору рецензентів відповідного профілю та кваліфікації для кожного рукопису, редагування рукописів редакторами з медичною освітою, публікація на умовах ліцензії Creative Commons. Редакція не толерантна до випадків грубих та неодноразових порушень етики авторів та рецензентів, до фальсифікації результатів наукових досліджень та плагіату. Алгоритми роботи із рукописами та опублікованими статтями в наукових журналах ХНМУ сприяють вільному висловленню наукової думки та поширенню наукової інформації завдяки політики негайного відкритого доступу до опублікованого змісту.

Ключові слова: доказова медицина, подвійне засліплене рецензування, Комітет з етики публікацій, наукові журнали відкритого доступу.

Вимоги до оформлення рукописів наукових статей журналів Харківського національного медичного університету (діють від 01.07.2025)

О.С. Шевченко — 2025-04-01