Медицина сьогодні і завтра

Особливості діагностики піоміоми матки у поєднанні з апендицитом (клінічний випадок)

В.В. Лазуренко — 2024-03-31

In press

Проблема лейоміоми матки є однією з актуальних у гінекологічній практиці через широку поширеність патологічного стану і можливого комплексу ускладнень, що призводять до інвалідизації та навіть смерті жінки. Рідкісним ускладненням лейоміоми, що виникає як результат її інфаркту та інфікування, є піоміома, діагностика якої утруднена через нестаток патогномонічних симптомів та фіксованої клінічної картини. В дослідженні представлено рідкий випадок ускладнення лейоміоми матки, що існує тривало, розвитком піоміоми та виникненням вторинного апендициту із формуванням матково-апендикулярної фістули у жінки, яка знаходилася у періоді менопаузи. Скарги жінки виникли несподівано, характеризувалися наявністю больового синдрому, патологічних виділень із піхви та погіршенням загального стану, що не мало патогномонічний характер. Було встановлено наявність супутньої патології, зокрема цукрового діабету, яким хвора страждала з дитинства і який міг обумовлювати різноманітні патологічні стани репродуктивної системи. Автори довели, що при наявності лабораторних та загально клінічних ознак запального процесу не треба витрачати час, а починати антибактеріальну та протизапальну терапію ще до постановки діагнозу. Це дозволяє стабілізувати стан хворої та підготувати до проведення можливих інвазивних втручань. Показана складність діагностики захворювання та наведені основні критерії постановки вірного діагнозу з урахуванням віку жінки, анамнезу, наявності важкої екстрагенітальної патології. В роботі показано, що використання комп'ютерної томографії не дозволило встановити діагноз. Підкреслено, що у складних випадках, недостатньо проводити тільки не інвазивні дослідження. Набувають значущість інвазивні методики, зокрема – лапароскопія, яка дозволяє деталізувати стан внутрішніх статевих та екстрагенітальних органів.

Ключові слова: ультразвукова діагностика, гнійна пухлина матки, лапароскопія.

Уроки глобальної пандемії COVID-19 у зв’язку з якістю навчання

О.В. Власова — 2024-03-31

In press

Нещодавня глобальна пандемія коронавірусної інфекції має значні медико-соціальні наслідки. Неврологічні та психологічні порушення людей, що перехворіли на COVID-19, погіршують результати навчання здобувачів вищої освіти. Метою роботи було провести порівняння розповсюдженості та оцінити симптоми постковідного синдрому за літературними даними та виявити його вплив на якість навчання за результатами анкетування здобувачів вищої освіти старших курсів. Опитані 200 здобувачів освіти: по 100 з Полтавського державного медичного університету та Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка. Ознаками впливу хвороби на нервову систему були: головний біль, погіршення пам’яті, інсомнія, тривожність, немотивована слабкість, надмірна втомлюваність. Після перенесеного захворювання здобувачі освіти відзначали збільшення часу на виконання навчальних завдань, погіршення пам’яті, порушення сну та важке засинання. Зроблено висновок, що низька та помірна фізична активність здобувачів освіти може бути тригером посилення симптомів постковідного синдрому. Надані рекомендації щодо реабілітації та зміни способу життя задля покращення якості навчального процесу.

Ключові слова: здобувачі вищої освіти, постковідний синдром, тривалий COVID-19, синдром дальнобійника.

Невропатичний біль при пошкодженні периферичних нервів: механізми розвитку та подолання (огляд літератури)

О.Є. Дубенко — 2024-03-31

In press

Пошкодження периферичних нервів, викликані травмою, хірургічним втручанням або деякими захворюванням, є частими в клінічній практиці і можуть супроводжуватись розвитком нейропатичного болю. Такий біль може трансформуватися в постійний, сильний і рефрактерний хронічний нейропатичний біль, що є серйозною соціальною проблемою, оскільки часто вражає найбільш продуктивну групу населення, іноді спричиняючи недієздатність та мають високий рівень коморбідності у вигляді психопатологічних станів, розладів сну. Патофізіологія та нейротрансмісія нейропатичного болю мають складні і не повністю вивчені механізми. В них беруть участь порушення модуляції сенсорних потоків, периферична і центральна сенситизація, нейромедіаторний дисбаланс та зміна експресії генів. Можливості подолання невропатичного болю при ушкодженні нервів включають обмежену кількість фармакологічних препаратів та методи інтервенційного лікування. Для пацієнтів, рефрактерних до фармакотерапії, нейрохірургічна декомпресія і реконструкція нервів та нейромодуляційні процедури рекомендовані для полегшення нейропатичного болю.

Ключові слова: хронічний біль, постійний післяхірургічний біль, периферична сенситізація, фармакотерапія.

Ендокринні та ниркові маніфестації при розладах харчової поведінки у дітей

Є.А. Бурлака — 2024-03-31

In press

Розлади Харчової Поведінки (РХП), які класифікуються як психоневротичні захворювання, визначаються порушеними харчовими звичками та полягають у недостатньому або надмірному споживання їжі, що завдає шкоди фізичному та психічному здоров’ю людини. За даними сучасної літератури, існує тісний зв’язок між розладами харчової поведінки і пошкодженням ендокринної системи та функцій нирок. Цей огляд описує базисні процеси патофізіології ендокринних, ниркових та електролітних порушень, що спостерігаються у пацієнтів з РХП. Мета огляду – представити всі аспекти, пов’язані з порушеннями функції ендокринної системи, нирок при розладах харчової поведінки. Порушення зі сторони ендокринної системи у пацієнтів з РХП є багатовекторними та включають розлади гіпоталамо-гіпофізарної-гонадної системи, щитоподібної залози, системи інсуліну, гормону росту, статевих залоз, системи лептин-грелін. Фоновими метаболічними розладами при РХП є гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпомагніємія, метаболічний алкалоз. Вони приймають участь в виникненні та прогресування пошкодження нирок. Компенсаторні функції нирок зберігаються до певного часу, що визначається рівнем водно-електролітних, метаболічних порушень, тубуло-інтерстиційними пошкодженнями. Основними морфологічними формами пошкодження нирок при РХП є нефрокальциноз та нефролітіаз, клінічними – гостре пошкодження нирок та хронічна хвороба нирок. Багатовекторність розладів при РХП вимагає комплексного мультидисциплінарного підходу до діагностики. Менеджмент пацієнтів з РХП також вимагає мультидисциплінарного підходу.

Ключові слова: ендокринні розлади, пошкодження нирок, патофізіологія.

Вплив різних видів болю на організаційні рішення у паліативній медицині

В.М. Лехан — 2024-03-31

In press

У цьому короткому науковому повідомленні розкриті важливі для паліативної медицини аспекти використання для знеболення наркотичних та ненаркотичних анальгетиків, антидепресантів, протисудомних препаратів. Визначені окремі показання та обмеження щодо їх використання, шляхи введення препаратів (пероральний, внутрішньовенний, внутрішньом’язовий, підшкірний, трансдермальний, інтраректальний). Обговорені питання контролю дозування наркотичних знеболюючих з боку медичного персоналу та самих пацієнтів, введення болюсних доз, необхідне для цього медичне обладнання. Окрема увага приділена таким фармацевтичним препаратам як морфін, оксикодон, бупренорфін, буторфанол, морфін. Вивчення патогенезу, клінічних проявів, методів діагностики та арсеналу лікувальних засобів для подолання гострого і хронічного болю у паліативних хворих є важливим для організації хоспісної та паліативної допомоги. Описані різни види болю залежно від нозологічних форм, індивідуальна чутливість до болю, сенсибілізація до болю, шляхи передачі больового сигналу від периферійного до центрального відділу нервової системи, гуморальні механізми підсилення та зменшення відчуття болю, оцінка болю за візуально-аналоговою шкалою. Визначена необхідність організаційних рішень для покращення ситуації із знеболенням в українських паліативних та хоспісних установах, зокрема для збільшення доступності ефективного знеболення для паліативних пацієнтів. Покращення ситуації із знеболенням відповідає національній стратегії України щодо розбудови системи хоспісної та паліативної допомоги. У повідомлення зроблено порівняння із розбудовою такої системи у Великобританії на шляху з однієї найкращих систем медичної допомоги паліативним хворим та на підставі описаних у літературі футурістичних моделей розвитку зроблено припущення, що Україна прямує аналогічним шляхом.

Ключові слова: ноцицепція, соматичний біль, вісцеральний біль, нейропатичний біль, наркотичні знеболювальні, ненаркотичні знеболювальні.

Мультидисциплінарний підхід до лікування дітей із вродженими незрощеннями губи та піднебіння в Україні

В.В. Філоненко — 2024-03-31

In press

У дітей з вродженими незрощеннями губи та піднебіння (ВНГП) розвивається складний комплекс анатомо-функціональних і естетичних порушень. Лікувально-діагностичні заходи потребують мультидиcциплінарного підходу. Головне завдання ортодонтичного супроводу на етапах первинних хірургічних втручань – запобігання ортогнатичної хірургічної корекції в майбутньому, шляхом оптимізації вибору та тактики ортодонтичного лікування в межах заходів комплексної реабілітації. Мета роботи були обґрунтування, апробація та впровадження у клінічну практику комплексу лікувально-діагностичних заходів, спрямованих на реабілітацію дітей із ВНГП. Підтверджено, що забезпечення необхідних умов для ссання створює оптимальні умови для проведення хірургічного втручання на губі та піднебінні. Тактика ортодонтичного лікування залежала від періоду розвитку зубощелепного апарату, віку, виду незрощення, етапності, термінів проведення та об’єму хірургічних втручань, якості та методів операції, вираженості деформацій, психоемоційного стану дитини, факторів комунікації батьків та пацієнта з лікарем, соціально-економічних складових. Для лікування зубощелепних деформацій у більшості в період змінного прикусу використано знімні та незнімні ортодонтичні апарати. Окремим напрямком реабілітації були профілактика та лікування захворювань твердих тканин зубів і тканин періодонту. Логопсихологічний супровід починався з 2–3 місяців. Запропонований в практику комплекс лікувально-діагностичних заходів, визначених у часі, термінах, послідовності та обсязі, спрямованих на реабілітацію дітей із ВНГП, дозволив отримати у 87,6 % дітей позитивні анатомічні, функціональні та естетичні результати.

Ключові слова: лікувально-діагностичні заходи, ортодонтичне лікування, логопсихологічний супровід, алгоритм реабілітації.

Порівняння ефективності лікування остеоартрозу скронево-нижньощелепного суглобу між монотерапією оклюзійними капами та терапією сплінтами у комбінації з плазмою, збагаченою тромбоцитами

І.А. Шинчуковський — 2024-03-31

In press

Сьогодні наявна тенденція до збільшення поширеності остеоартозу Скронево-НижньоЩелепного Суглобу (СНЩС), що є хронічним дегенеративним захворюванням суглоба. За даними міжнародної статистики 28–38 % людей у віковій групі 9–90 років мають ознаки остеоартрозу СНЩС. Метою нашого дослідження було порівняння ефективності лікування остеартрозу СНЩС між монотерапією оклюзійними капами та використанням сплінт-терапії у комбінації з плазмою, збагаченою тромбоцитами (Planet-Rich Plasma, PRP). В експерименті брало участь 8 пацієнтів. Контрольна група (4 пацієнти) отримувала лікування за допомогою оклюзійних кап, дослідна група (4 пацієнти) – сплінт-терапію з PRP-терапією. Оцінювання ефективності лікування проводилось за допомогою вимірювання рентгенологічної щільності кортикальної пластинки головки нижньої щелепи за шкалою Хаунсфільда, ступеня відкривання рота, заповнення Візуально-Аналогової Шкали (ВАШ) та опитування по завершенню лікування. За результатами дослідження експериментальна група отримала більш ефективне лікування, яке підтверджується даними ВАШ, ступенем відкривання рота та зміною рентгенологічної щільності кортикальної пластинки суглобової голівки. По завершенню лікування пацієнти пройшли опитування щодо покращення стану, де 0 балів означало відсутність ефекту від лікування, 10 балів – суб’єктивне відчуття повного одужання. Середнє арифметичне значення балів опитування щодо покращення стану у контрольної групи склало 6,75; в експериментальній групі – 9 балів. За результатами експерименту, ми можемо стверджувати, що ефективність лікування остеоартрозу СНЩС за допомогою сплінтів у комбінації з PRP-терапією у порівнянні з монотерапією оклюзійними капами є більшою.

Ключові слова: дегенеративні захворювання, рентгенологічна щільність, суглобова голівка.