Медицина сьогодні і завтра

Міжнародні концепції та національні стратегії розвитку паліативної та хоспісної медичної допомоги

2026-09-25T22:04:14+03:00

In press

Актуальність. Паліативна допомога трансформувалася з переважно допомоги наприкінці життя на складову інтегрованої медичної допомоги людям із серйозними стражданнями, пов'язаними зі здоров'ям. В Україні планування ускладнюють демографічні зміни, хронічні хвороби, наслідки війни та неоднорідність медичної інформації.

Мета. Узагальнити міжнародні концепції, методи оцінювання і прогнозування потреби у паліативній допомозі та моделі її інтеграції, а також визначити їх значення для України.

Матеріали та методи. В оригінальному теоретичному дослідженні використано бібліосемантичний і порівняльний методи та системний аналіз. У PubMed, Scopus і Google Scholar здійснено пошук джерел за 2012–2026 рр.; для ключових дефініцій і методів додатково включено окремі фундаментальні праці попередніх років. Проаналізовано офіційні документи Всесвітньої організації охорони здоров'я, Європейської асоціації паліативної допомоги, Міжнародної асоціації хоспісної та паліативної допомоги й органів охорони здоров'я України. Відібрано 45 джерел. Системний аналіз охоплював вхідні дані, методи оцінювання, моделі надання допомоги, обмеження впровадження та індикатори моніторингу. Дослідження було проведене в межах дисертації другого автора.

Етика дослідження. Дослідження проведено без залучення пацієнтів та тварин, тому не потребувало згоди етичної комісії.

Результати. Сучасні концепції передбачають ранню холістичну допомогу при серйозних стражданнях, пов'язаних зі здоров'ям, та її інтеграцію з первинною допомогою й універсальним охопленням медичними послугами. Методи оцінювання потреби згруповано як популяційно-демографічні, епідеміологічні, засновані на використанні послуг/реєстрах та часових рядах; планування лікарського забезпечення розглянуто окремо, оскільки фактичне споживання опіоїдів відображає і потребу, і доступність. Сучасні українські дані свідчать про швидке зростання кількості законтрактованих стаціонарних і мобільних надавачів, однак зберігаються територіальна нерівність, воєнні втрати, фрагментарність стратегічної координації, обмеженість обов'язкового додипломного навчання та низьке споживання опіоїдів.

Висновки. Планування в Україні має поєднувати демографічні й нозологічні оцінки з даними використання послуг та валідованими методами часових рядів. Пріоритетами є сумісний моніторинг, територіальна доступність, компетентнісна освіта, безперервність допомоги під час війни та правомірне пропорційне використання персоніфікованих даних.

Ключові слова: організація охорони здоров'я, потреби та попит на медичні послуги, універсальне охоплення медичними послугами, прогнозування, доступність медичних послуг.

Хірургічне лікування та реабілітація пацієнтки з тяжкою мінно-вибуховою травмою обличчя

2026-09-18T02:37:08+03:00

In press

Актуальність. Попри значний накопичений досвід лікування бойової травми, кількість детально описаних клінічних випадків із довготривалим спостереженням та аналізом усіх етапів реконструкції залишається обмеженою.

Мета. Описати особливості тяжкої мінно-вибухової травми щелепно-лицевої ділянки та навести приклад поетапної хірургічної реконструкції пошкоджень.

Матеріали та методи. Представлено клінічний випадок багатоетапного хірургічного лікування пацієнтки з тяжкою мінно-вибуховою травмою щелепно-лицевої ділянки, що включало серію реконструктивних оперативних втручань, спрямованих на відновлення анатомічної цілісності лицевого скелета, функціональних можливостей та естетики обличчя. Дослідження виконане в межах науково-дослідної роботи з номером державної реєстрації 0125U000945.

Етика дослідження. Дослідження проведено відповідно до етичних стандартів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024) та наказу Міністерства охорони здоров’я України № 690 від 23.09.2009. Отримано інформовану згоду пацієнтки на участь у науковому дослідженні та публікацію фотографій обличчя.

Результати. Наведено досвід хірургічного лікування пацієнтки з мінно-вибуховою травмою: множинні різано-рвані рани обличчя, шиї, грудної клітки, лівої верхньої кінцівки; різана рвана рана щічних, привушно-скроневих, виличних ділянок та лівої вушної раковини; травматичний відкритий перелом лівої гілки нижньої щелепи; гематосинус. Перебіг ускладнився норицею слинної залози. Упродовж 64 днів проводилася поетапна реконструктивна хірургічна корекція (первинна хірургічна обробка, некректомія та накладання вторинних швів, реконструктивна хірургія, хірургічна корекція нориці слинної залози). Поряд з хірургічним лікуванням для лікування переломів верхньої та нижньої щелепи застосовували двощелепне шинування. Проводено тривалі реабілітаційні заходи. Досягнуто максимального відновлення тканин обличчя та соціалізації пацієнтки, відновлено функції жування та мовлення.

Висновки. Вибір хірургічної тактики та результати лікування пацієнтки з тяжкою мінно-вибуховою травмою обличчя залежали від тяжкості поранення, ступеня пошкодження м’яких і кісткових тканин обличчя та функціонування слинної нориці. Важливими були реабілітаційні заходи. Наведений клінічний випадок є прикладом етапної реконструкції після мінно-вибухової травми обличчя.

Ключові слова: стоматологія, мінно-вибухова травма, щелепно-лицева ділянка, реабілітація.