Медицина сьогодні і завтра

Моделювання багатовекторних програм профілактики серцево-судинних хвороб в умовах війни як питання громадського здоров’я

2026-04-06T16:44:55+03:00

In press

Актуальність. Серцево-судинні захворювання (ССЗ) в Україні за показниками смертності та захворюваності перевищують середньоєвропейські показники. Ситуація погіршилась внаслідок повномасштабного вторгнення. Руйнування медичної інфраструктури, масова міграція населення, порушення постачання ліків та психоемоційний стрес підвищили ризики та зробили традиційні підходи до профілактики неефективними.

Мета. Розроблення наукових засад та організаційної моделі комплексної профілактики серцево-судинних захворювань у пацієнтів в Україні з високим ризиком судинних криз в умовах війни.

Матеріали та методи. Використані системний аналіз, структурно-логічне моделювання, бібліосемантичний та порівняльно-історичний методи для аналізу динаміки показників. Проаналізовано офіційну статистику, міжнародні настанови та аналітичні звіти ВООЗ. Дослідження як приватна ініціатива авторів, не отримувало державного фінансування та грантової підтримки.

Етика дослідження. Дослідження не передбачало прямого залучення пацієнтів та збору персональних медичних даних, тому отримання схвалення етичної комісії не було потрібним.

Результати. На основі критичного аналізу вад довоєнної системи та нових викликів воєнного часу запропоновано концептуальну багатовекторну модель адаптивної профілактики ССЗ. Її ядром є три взаємопов'язані компоненти: цифрова інфраструктура та телемедицина (для подолання географічних бар'єрів), посилена та трансформована первинна медична допомога (як координаційний центр) та заходи громадського здоров'я з міжсекторальною координацією. Модель включає механізм моніторингу ризиків. Організаційна модель має потрійну структуру управління, що поєднує національний, регіональний та місцевий рівні координації. Ключову роль у її роботі відіграє платформа для збору та аналізу даних, яка об'єднує інформацію від телемедичних систем, установ первинної ланки, стаціонарних закладів та програм громадського здоров'я.

Висновки. Запропонована модель є відповіддю на специфічні виклики гібридної кризи в Україні. Вона зміщує парадигму від стаціонароцентричної до громадоцентричної та проактивної, спираючись на цифрові рішення та міцне міжсекторальне партнерство. Ключовими умовами для її реалізації є розвиток цифрової інфраструктури, адаптація протоколів, підготовка кадрів та ресурсне забезпечення.

Ключові слова: організація охорони здоров’я, біостатистика, первинна медико-санітарна допомога, міжсекторальна співпраця, гуманітарна криза, психосоціальний стрес.

Мінімально інвазивне видалення чужорідних тіл під ультразвуковим контролем у пацієнтів із вогнепальними пораненнями кінцівок

2026-05-09T13:08:44+03:00

In press

Актуальність. Вогнепальні поранення кінцівок залишаються однією з найпоширеніших форм бойової травми, складаючи понад 70 % випадків. Наявність сторонніх тіл у м’яких тканинах підвищує ризик локальних інфекційних ускладнень. Ультразвукове дослідження демонструє високу чутливість (97,9 %), специфічність ([85,0–95,0] %) і точність (>90,0 %) у виявленні сторонніх тіл.

Мета. Оцінка ефективності використання ультразвукової навігації при видаленні сторонніх тіл з м’яких тканин кінцівок у пацієнтів із вогнепальними сліпими пораненнями.

Матеріали та методи. Дослідження включало 100 пацієнтів із вогнепальними сліпими пораненнями м’яких тканин кінцівок. Усім пацієнтам виконували рентгенографію у двох проєкціях та ультразвукове дослідження (УЗД) ділянки поранення. У всіх випадках після УЗД проводилося хірургічне видалення сторонніх тіл із підтвердженням їхньої наявності. Для об’єктивної оцінки динаміки ранового процесу було використано шкалу оцінки загоєння ран (Wound Healing Scale). Статистичну обробку даних проводили з використанням програмного забезпечення Epi Info 8.0 (CDC, США). Дослідження виконано в межах науково-дослідної теми з номером державної реєстрації 0124U002908 та дисертації автора.

Етика дослідження. Дослідження проведено із дотриманням положень Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024 рр.). Всі пацієнти підписали інформовану згоду на лікування. Дизайн та методи схвалені етичною комісією Харківського національного медичного університету (протокол № 2 від 12.10.2022).

Результати. Середній вік пацієнтів становив 37 років. Ультразвукове дослідження дозволило ідентифікувати сторонні тіла у 100,0 % пацієнтів, при цьому їх успішне видалення досягнуто у 98,0 % випадків. У більшості випадків (75,0 %) видалення виконано через рановий канал без додаткових розрізів; у 23,0 % – із формуванням додаткового доступу. Переважали сторонні тіла розмірами до 1 см (54,9 %), серед яких домінували металеві уламки (70,9 %). За даними шкали оцінки загоєння ран, відзначено статистично значуще зменшення площі та об’єму рани, зниження ексудації, зменшення частоти некрозу, а також активне формування грануляційної тканини та епітелізація вже на 3–6-ту добу (p<0,001).

Висновки. Застосування ультразвукової навігації в комплексі лікувально-діагностичної програми дозволяє підвищити точність ідентифікації та видалення сторонніх тіл з мінімізацією травматизації тканин.

Ключові слова: хірургія, бойова травма, ультразвукова навігація, сторонні тіла м’яких тканин.

Оптимізація локорегіонарного контролю і деескалація оперативного втручання при раку молочної залози в контексті неоад’ювантної системної терапії

2026-05-14T11:22:00+03:00

In press

Актуальність. Оптимізація хірургічного лікування раку молочної залози є одним із ключових напрямів сучасної онкохірургії. Таргетна біопсія лімфатичних вузлів підвищує точність стадіювання та зменшує обсяг оперативного втручання без втрати онкологічної ефективності. Інтеграція оцінки відповіді за RECIST (Response Evaluation Criteria In Solid Tumors, Критерії оцінки відповіді солідних пухлин), сучасної візуалізації, локалізації міток і патогістологічної верифікації дозволяє персоналізувати хірургічну тактику.

Мета. Оцінити ефективність комбінованого підходу до локорегіонарного контролю при виконанні таргетної біопсії лімфатичних вузлів і пахвової лімфаденектомії у пацієнток із первинним раком молочної залози після неоад’ювантної хімієтерапії.

Матеріали та методи. У дослідження включено 66 пацієнток із первинним раком молочної залози. Аналізували тип оперативного втручання, тривалість етапів операції, кількість видалених лімфатичних вузлів, частоту виявлення маркованого вузла, відповідність маркованого та сторожового вузлів, інтраопераційні особливості. Статистичний аналіз виконано з використанням пакета програм Statistica 6.1 (StatSoft, США) та методів непараметричної статистики: медіани, інтерквартильного розмаху, кореляційного аналізу Спірмена. Робота виконана у рамках науково-дослідної роботи із номером державної реєстрації 0122U201536.

Етика дослідження. Дослідження виконано відповідно до Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024), схвалено локальним етичним комітетом, отримано інформовану згоду від усіх пацієнток.

Результати. Маркер локалізовано в пахвових лімфатичних вузлах у 80,3 % (53 з 66) випадків при передопераційній візуалізації, не ідентифіковано – у 13 (19,7 %). Водночас у резектованому операційному матеріалі маркер було ідентифіковано у 93,9 % випадків, що відображає вищу інтраопераційну детекцію порівняно з передопераційною візуалізацією. За даними УЗД, пухлина або регіонарні лімфатичні вузли візуалізувалися у 50 (75,8 %) випадків. Мастектомію з таргетною біопсією та пахвовою лімфаденектомією виконано у 21,0 % пацієнток, органозберігаючі втручання – у 79,0 %. Висока частота ідентифікації мітки (93,9 %) підтвердила технічну надійність методики TAD (Targeted Axillary Dissection, цільова аксилярна дисекція).

Висновки. Поєднання таргетної біопсії та контрольованої пахвової лімфаденектомії забезпечує ефективний локорегіонарний контроль, сприяє деескалації хірургії та зменшенню операційної травми без компрометації онкологічної радикальності.

Ключові слова: онкологія, рак молочної залози, обсяг лімфаденектомії, неоад’ювантна системна терапія, ефективність лікування, таргетна аксилярна біопсія.

Практичні аспекти роботи медичної сестри з пацієнтами хворими на цукровий діабет першого типу

2026-05-22T16:20:07+03:00

In press

Актуальність. Цукровий діабет першого типу (ЦД-1) – хронічне автоімунне ендокринне захворювання, поширеність якого активно зростає. Він характеризується порушенням обміну глюкози, білків і жирів, зумовленим дефіцитом або неефективністю інсуліну. Пацієнти з ЦД-1 потребують постійного контролю рівня глюкози крові, психоемоційної підтримки та систематичного догляду для запобігання ускладненням. Визначення аспектів практичної діяльності медичної сестри при роботі з пацієнтами з ЦД-1 є важливим кроком для узагальнення, аналізу та обґрунтування методології сестринського супроводу, особливо з огляду на зростання захворюваності в Україні.

Мета. Систематизувати практичні аспекти та алгоритми роботи медичної сестри при сестринському супроводі пацієнтів з цукровим діабетом першого типу, обґрунтувати ефективність та необхідність комплексного структурованого підходу до супроводу пацієнтів відповідно до визначеного клінічного маршруту та сучасних клінічних рекомендацій.

Матеріали та методи. Використано інформаційні джерела PubMed, Scopus та Google Scholar за період 2013–2025 рр., клінічні протоколи та звіти ВООЗ. Дослідження проведено в межах виконання магістерської роботи першого автора.

Результати. На основі аналізу літературних джерел визначено шість ключових аспектів роботи медичної сестри з пацієнтами з ЦД-1: контроль глюкози крові (навчання користуванню глюкометром, системами моніторингу глюкози); проведення інсулінотерапії (навчання техніці ін'єкцій, використанню помп, шприців та ручок); навчання дієтотерапії (розрахунок хлібних одиниць, глікемічний індекс); невідкладна допомога при гіпоглікемічних та гіперглікемічних станах; психологічна підтримка (скринінг стану, робота з дистресом, залучення родини); догляд та профілактика ускладнень (догляд за стопами, контроль тиску). Для кожного аспекту розроблено алгоритм дій медсестри. Структурований підхід покращує дотримання лікування, знижує ризик ускладнень та підвищує якість життя хворих на ЦД-1.

Етика дослідження. Дослідження проведено без участі пацієнтів, тому не потребувало отримання схвалення етичних комісій та інформованих згод пацієнтів.

Висновки. Виділено поетапність алгоритмів сестринського супроводу, представлено практичні підходи до медичного супроводу пацієнтів із ЦД-1 та обґрунтовано ефективність узагальненої моделі сестринської допомоги.

Ключові слова: медсестринство, ендокринна система, інсулінотерапія, сестринський супровід, дієтотерапія.

Клініко-лабораторні предиктори післяопераційного болю після артроскопічної реконструкції передньої хрестоподібної зв’язки у пацієнтів з ожирінням

2026-05-22T18:06:24+03:00

In press

Актуальність. Ушкодження передньої хрестоподібної зв’язки (ПХЗ) є однією з провідних причин нестабільності колінного суглоба та зниження функціональної активності. Результати реконструкції ПХЗ значною мірою залежать від метаболічного статусу пацієнта.

Мета. Визначити клініко-лабораторні характеристики пацієнтів з ізольованим ушкодженням ПХЗ та ожирінням перед артроскопічною реконструкцією та встановити фактори, асоційовані з підвищеною інтенсивністю болю через 2 місяці після оперативного втручання.

Матеріали та методи. Проведено одноцентрове проспективне контрольоване нерандомізоване дослідження 90 послідовно включених пацієнтів з ізольованим ушкодженням ПХЗ колінного суглоба, пролікованих у 2022–2024 рр. у травматологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня». Групи формували за показником індексу маси тіла (ІМТ): основну групу становили 38 пацієнтів з ожирінням (ІМТ ≥30 кг/м²), контрольну – 52 пацієнти без ожиріння (ІМТ <30 кг/м²). Рандомізацію не проводили, оскільки розподіл пацієнтів визначався наявністю або відсутністю ожиріння. Оцінювали значення загального холестерину (ЗХ), ліпопротеїнів низької (ЛПНЩ), дуже низької (ЛПДНЩ) і високої (ЛПВЩ) щільності, тригліцеридів (ТГ), β ліпопротеїнів (β-ЛП), коефіцієнту атерогенності (КА) та визначали фактори, асоційовані з інтенсивністю болю через 2 місяці після артроскопічної реконструкції ПХЗ за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ). Статистичний аналіз виконано з використанням непараметричних методів та множинної лінійної регресії.

Етика дослідження. Усі пацієнти надали інформовану згоду на участь у дослідженні. Роботу виконано відповідно до положень Нюрнберзького кодексу та Гельсінської декларації. Дослідження схвалене комісією з біоетики Харківського національного медичного університету.

Результати. У групі з ожирінням встановлено достовірно вищі показники ЗХ, ЛПНЩ, ЛПДНЩ, ТГ, β-ЛП і КА та нижчий рівень ЛПВЩ (p≤0,001). Ожиріння (β=0,320; p=0,004) та вищий доопераційний рівень болю за ВАШ (β=0,237; p=0,001) були незалежно асоційовані з вищою інтенсивністю болю через 2 місяці після реконструкції ПХЗ.

Висновки. Найбільш клінічно значущими факторами, незалежно асоційованими з болем через 2 місяці після артроскопічної реконструкції ПХЗ, були ожиріння та вищий доопераційний рівень болю.

Ключові слова: ортопедія та травматологія, метаболічний профіль, передня хрестоподібна зв’язка, ожиріння, післяопераційний біль, ВАШ, предиктори.

Матриксна металопротеїназа-9 при каротидному атеросклерозі у пацієнтів з гострим ішемічним інсультом

2026-05-29T17:48:01+03:00

In press

Актуальність. Атеросклероз є хронічним запальним захворюванням судинної стінки. Діагностична роль матриксної металопротеїнази-9 (ММП-9) при ішемічному інсульті у пацієнтів із каротидним атеросклерозом недостатньо з’ясована.

Мета. Визначити рівень матриксної металопротеїнази-9 в сироватці крові та порівняти його у пацієнтів з гострим ішемічним інсультом та стенозуючим і нестенозуючим атеросклерозом екстракраніальних сонних артерій.

Матеріали та методи. Обстежено 100 пацієнтів з ішемічним інсультом на тлі атеросклерозу сонних артерій, яких розподілили на 2 групи залежно від ступеня стенозування: 50 пацієнтів зі ступенем каротидного стенозу >50 % просвіту та 50 – зі стенозом <50 %. Контрольну групу склали 20 клінічно здорових осіб. Проведено оцінку тяжкості інсульту, ультразвукове дослідження сонних артерій, визначення рівня холестерину та його фракцій, тригліцеридів, високочутливого С-реактивного білка, ММП-9 у сироватці крові імуноферментним методом. Статистичний аналіз виконано з використанням параметричних та непараметричних методів, а також програми Statistica 8.0 (Statsoft, США) за критичного p-рівня 0,05. Дослідження виконано вмежах дисертаційної роботи другого автора.

Етика дослідження. Дослідження було проведено з дотриманням принципів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024), наказу МОЗ України № 690 від 23.09.2009, висновку Комісії з біоетики Харківської медичної академії післядипломної освіти № 1 від 18.02.2020. Усі пацієнти підписали інформовану згоду.

Результати. У групі зі стенозуючим каротидним атеросклерозом медіана загального холестерину була вищою на 6,6 %, ліпопротеїнів низької щільності – на 13,6 %, рівень ліпопротеїнів високої щільності – нижчим на 10,8 % порівняно з нестенозуючим. Медіана високочутливого С-реактивного білка у групі зі стенозуючим атеросклерозом становила 6,75 [4,25; 6,97] нг/мл проти 5,00 [4,93; 5,06] нг/мл у групі нестенозуючого, що відображало на 35,1 % вищий рівень системного запалення. Рівень ММП-9 статистично значуще підвищувався в обстежених пацієнтів порівняно з клінічно здоровими особами ([51,49±17,69] нг/мл), а також суттєво відрізнявся залежно від ступеня стенозування: [116,31±20,93] нг/мл при стенозуючому та [92,64±21,42] нг/мл при нестенозуючому атеросклерозі.

Висновки. Наявність стенозуючого атеросклерозу екстракраніальних артерій асоціювалася з більш вираженою дисліпідемією та вищим рівнем лабораторного запалення. ММП-9 є інформативним лабораторним показником, що відображає активність атеросклеротичного процесу при ішемічному інсульті.

Ключові слова: неврологія, стенозуючий атеросклероз сонних артерій, біомаркери запалення, С-реактивний білок, матриксна металопротеїназа 9.

Модифіковані фактори метаболічного ризику у дітей: роль дієти та гідратації

2026-06-12T19:15:05+03:00

In press

Актуальність. Стрімке зростання поширеності надлишкової маси тіла та ожиріння серед дітей потребує глибокого вивчення ролі модифікованих факторів способу життя, зокрема деструктивних патернів режиму харчування та гідратаційного статусу, на тлі спадкової схильності.

Мета. Вивчити клініко-анамнестичні характеристики та специфіку розладів харчової поведінки й гідратаційного режиму у дітей із надмірною вагою або ожирінням порівняно з однолітками, які мають нормальну масу тіла, для виявлення провідних аліментарних чинників ризику метаболічних порушень.

Матеріали та методи. Обстежено 171 дитину віком [10÷18] років, які були розподілені на групи: група 1 – 82 дитини з індексом маси тіла (ІМТ) у межах [15÷85] перцентиля; група 2 – 89 пацієнтів із надлишком ваги/ожирінням (ІМТ >85-го перцентиля). Проведено анкетування щодо анамнезу життя, дієтичного режиму та гідратації. Окремо проаналізовано немодифікований фактор – ожиріння у матері. Статистична обробка проводилася в програмі Statistica 13.3 (TIBCO Software Inc., USA) із використанням критерію хі-квадрат Пірсона, розрахунку відношення шансів (ВШ) із 95 % довірчим інтервалом. Дослідження проведено в межах наукової теми з номером державної реєстрації 0123U101768.

Етика дослідження. Дослідження проведено відповідно до принципів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024) та наказу Міністерства охорони здоров’я України № 690 від 23.09.2009. Усі батьки та діти надали письмову інформовану згоду на участь.

Результати. Значущим немодифікованим предиктором є ожиріння у матері, яке підвищувало шанс розвитку цієї патології у дитини в 5,73 раза (ВШ=5,73; p<0,0001). Систематичний пропуск сніданку збільшував шанс розвитку ожиріння у 6,71 раза (ВШ=6,71; p<0,0001), а прийом їжі безпосередньо в ліжку перед сном – у 9,98 раза (ВШ=9,98; p<0,0001). Своєчасна вечеря мала протективний ефект (ВШ=0,18; p<0,0001). Нерегулярне вживання овочів асоціювалося зі збільшенням метаболічного ризику в 4,12 раза (ВШ=4,12; p=0,0005). Звичка замінювати фруктами повноцінний прийом їжі підвищувала шанси виникнення ожиріння в 4,42 раза (ВШ=4,42; p=0,0008). Систематичне споживання рідких калорій підвищувало ризик ожиріння у 3,12 раза (ВШ=3,12; p=0,0011), а пріоритет чистої води забезпечував протективний ефект (ВШ=0,16; p<0,0001).

Висновки. Профілактика дитячого ожиріння потребує комплексного підходу, спрямованого на модифікацію сімейних харчових звичок, відновлення культури щоденного сніданку, усунення пізніх перекусів перед сном та популяризацію чистої води як головного джерела гідратації.

Ключові слова: педіатрія та неонатологія, ожиріння, фактори ризику, нутриціологія.

До питання оптимізації діагностики скелетних форм зубощелепних аномалій у постійному прикусі

2026-07-10T17:30:31+03:00

In press

Актуальність. Попри значну кількість цефалометричних методик, жоден окремий показник не характеризується абсолютною точністю та відтворюваністю.

Мета. Оптимізувати діагностику пацієнтів зі скелетними формами зубощелепних аномалій у постійному прикусі шляхом стандартного та додаткового цефалометричного аналізу.

Матеріали та методи. Проаналізовано дані 24 пацієнтів, яких обстежували з приводу можливої ортогнатичної корекції. Цефалометричне дослідження проводили у стандартній бічній проекції в природному положенні голови. Досліджували стандартні кути: SNA, SNB, ANB. Додатково визначали кут Палачека для оцінки сагітального положення нижньої щелепи відносно лицевого скелета. Для визначення діагностичної цінності показника кута Палачека проводили ROC-аналіз. Використовували статистичну програму MedCalc for Windows 14.8 (MedCalc Software Ltd, Бельгія). Робота виконана в межах науково-дослідної роботи «Оптимізація сучасних методів діагностики та лікування захворювань, травматичних пошкоджень, деформацій та аномалій розвитку щелепно-лицевої ділянки в умовах мирного та воєнного стану» (2025–2027), номер державної реєстрації 0125U000945.

Етика дослідження. Дослідження проведено відповідно до етичних стандартів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024), директиви Європейського товариства 86/609 про участь людей у медико-біологічних дослідженнях, а також наказу Міністерства охорони здоров’я України № 690 від 23.09.2009.

Результати. Визначено, що серед 24 пацієнтів результати кута Палачека покращили діагностичний процес лише у 3 (12,5 %). Не визначено його діагностичної цінності при застосуванні ROC-аналізу (Receiver Operating Characteristic, робоча характеристика приймача) (р=0,617).

Висновки. Своєчасна та точна діагностика скелетних зубощелепних аномалій має принципове значення для вибору оптимальної тактики лікування, визначення показань до ортодонтичної чи ортогнатичної корекції та прогнозування функціональних і естетичних результатів лікування. Хоча не визначено діагностичної цінності кута Палачека при застосуванні ROC-аналізу, його можна використовувати при діагностиці дорослих пацієнтів, яким планується ортогнатична операція (операція зі зміни прикусу). Вимірювання кута Палачека може бути корисним для оцінки профілю обличчя; визначення ступеня ретрогнатії або прогенії нижньої щелепи, але він не належить до основних або обов'язкових параметрів сучасного протоколу планування.

Ключові слова: стоматологія, аномалії прикусу, цефалометрія, ортогнатичне хірургічне лікування, персоналізована медицина.

Просторова організація екстраорганної ангіоархітектоніки плаценти людини в нормі: пілотне морфологічне дослідження з використанням ін’єкційно-корозійних методів

2026-07-27T17:54:06+03:00

In press

Вступ. Незважаючи на численні дослідження плаценти, просторова організація її судинного русла, особливо екстраорганного відділу, що впливає на розподіл фетального кровотоку та внутрішньоплацентарну гемодинаміку, залишається недостатньо вивченою. Уточнення нормальної ангіоархітектоніки плаценти необхідне для розуміння механізмів акушерських ускладнень.

Мета. Вивчити особливості просторової організації екстраорганної ангіоархітектоніки плаценти людини в нормі.

Матеріали та методи. Дослідження виконано на 10 тотальних препаратах плаценти людини разом із пупковим канатиком, отриманих після фізіологічних пологів у терміні 38–40 тижнів гестації. Використано метод поліхромної ін’єкції самотверднучої пластмаси на акриловій основі («Протакрил») з подальшим одержанням корозійних препаратів судинного русла плаценти та пупкового канатика. Отримані пластмасові зліпки використовували для прямого візуального, топографічного та морфометричного аналізу, документували цифровою фотозйомкою. Для узагальнення виявлених анатомічних варіантів використано описовий частотний аналіз.

Етика дослідження. Дослідження виконане на анонімізованих препаратах плаценти людини відповідно до законодавства України, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України № 999 від 30.08.2024, якою затверджено Порядок збору, зберігання та використання біологічних зразків людини з дослідницькою метою.

Результати. У зоні прикріплення пупкового канатика між пупковими артеріями часто виявляється анастомоз Гіртля, який вирівнює гемодинамічне навантаження та розподіл кровотоку в початкових відділах артеріального русла. Плацентарні артерії першого порядку радіально прямують до периферії, але не мають суворої топографічної відповідності з венами аналогічного рівня: вени переважно проходять центрально в частках, а артерії розташовані латерально і нерідко переходять у сусідні котиледони. Магістральні судини далі переходять у судини якірних ворсин – перехідний сегмент між магістральним руслом і гемомікроциркуляторною мережею ворсинчастого хоріона, від яких відходять осьові судини стовбурових ворсин для перерозподілу крові в межах котиледонів.

Висновки. Екстраорганна ангіоархітектоніка плаценти людини виявляє закономірну просторову організацію артеріального та венозного компонентів із компенсаторними міжартеріальними анастомозами в місці прикріплення пупкового канатика. Артеріальна та венозна топографія відрізняється в межах часточок. Судини якірних ворсин формують перехід між магістральним і мікроциркуляторним руслами. Ці попередні результати формують описову морфологічну основу для подальших досліджень патології плаценти, однак потребують підтвердження на більшій вибірці.

Ключові слова: акушерство, експериментальна медицина, плацента, кровоносні судини, артеріо-венозні анастомози, ангіоархітектоніка.

Розповсюдженість гіпертензивних кризів серед працездатного населення при зверненні пацієнтів до центру первинної медико-санітарної допомоги

2026-09-15T00:52:34+03:00

In press

Актуальність. Однією з найважливіших проблем світової охорони здоров'я залишається артеріальна гіпертензія, яка є провідною причиною передчасної смерті. Недостатній контроль артеріальної гіпертензії у загальній популяції прямо пропорційно збільшує потенційну кількість гіпертензивних кризів. Це підкреслює ключову роль сімейного лікаря у профілактиці та своєчасному лікуванні артеріальної гіпертензії задля зменшення значного навантаження на систему охорони здоров'я країни.

Мета. Оцінити поширеність гіпертензивних кризів серед працездатного населення при зверненні пацієнтів до центру первинної медико-санітарної допомоги.

Матеріали та методи. Дослідження базувалося на ретроспективному аналізі звернень до КНП «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради, яка є центром первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД). Дані про звернення отримані з медичної інформаційної системи Helsi у період з січня 2024 р. по грудень 2025 р. включно. Статистичну обробку даних здійснювали з використанням PSPP 1.2.0 (Free Software Foundation, Inc., США). Порівняння проводили з використанням непараметричного критерію χ². При перевірці статистичних гіпотез нульову гіпотезу відкидали при р<0,05. Дослідження є приватною ініціативою авторів, без грантового фінансування та державної реєстрації теми.

Етика дослідження. Дослідження не було пов’язано з лікуванням пацієнтів, тому не потребувало схвалення етичної комісії та отримання інформованих згод. Дані про пацієнтів отримані та оброблені в узагальненому анонімному вигляді.

Результати. Чисельність декларантів у 2024 р. становила 19 103 особи, в 2025 р. – 18 425 осіб. Встановлено достовірне збільшення поширеності гіпертензивних кризів серед декларантів ЦПМСД у 2025 р. порівняно з 2024 р.: із 6,30 % до 9,65 % (р<0,001), що відповідає зростанню показника з 6 297 до 9 650 випадків на 100 тис. населення. Поширеність неускладнених кризів збільшилася з 4,49 % до 6,26 %, а ускладнених – з 1,81 % до 3,39 % (р<0,001). Відносний приріст ускладнених форм (87,3 %) перевищував приріст неускладнених (39,4 %), що свідчить про збільшення частки пацієнтів із високим ризиком розвитку серцево-судинних ускладнень.

Висновки. Упродовж 2024–2025 рр. відзначалося статистично значуще зростання поширеності гіпертензивних кризів серед працездатного населення, що супроводжувалося збільшенням частки ускладнених форм. Отримані результати підкреслюють необхідність удосконалення профілактики артеріальної гіпертензії, оптимізації диспансерного спостереження, підвищення прихильності пацієнтів до антигіпертензивної терапії та своєчасного виявлення осіб із високим ризиком розвитку гіпертензивного кризу на рівні первинної медико-санітарної допомоги.

Ключові слова: епідеміологія, організація охорони здоров’я, артеріальна гіпертензія, серцево-судинні захворювання.

Сучасний погляд на проблему лікування метастазів головного мозку (огляд літератури)

2026-09-03T12:05:45+03:00

In press

Актуальність. Особливістю злоякісних новоутворень незалежно від первинної локалізації є здатність до метастазування. За даними клінічних досліджень в онкологічних хворих часто діагностують метастази у головному мозку, що значно ускладнює перебіг основного захворювання та визначає його прогноз. Незважаючи на появу нових стратегій у терапії, удосконалення лікувально-діагностичних підходів залишається критично важливим. Це зумовлює актуальність систематизації сучасних наукових даних з метою пошуку ефективних рішень у прогнозуванні, діагностиці, лікуванні та контролі зазначеної патології.

Мета. Аналіз наявних досліджень щодо результативності різних методів лікування метастазів у головний мозок, зокрема з акцентом на переваги та недоліки кожного з методів, спираючись на статистичні дані.

Матеріали та методи. Матеріалом дослідження є тематичні наукові розвідки з питань лікування метастазів головного мозку. Пошук джерел здійснено а базах даних Google Scholar та PubMed за 2010–2025 роки за ключовими словами: пухлини головного мозку, лікування метастазів, онкологічні захворювання. Загалом відібрано 47 джерел. Використано бібліосемантичний метод та метод системного аналізу. Дослідження проведено як приватну ініціативу авторів без грантової підтримки та державної реєстрації теми.

Етика дослідження. Дослідження базується на аналізі публікацій, виконаних із дотриманням сучасних стандартів біоетики.

Результати. У роботі окреслено проблематику пошуку оптимальних методів лікування метастазів у головному мозку як терапевтичним, так і хірургічним шляхом у поєднанні з методиками опромінення. Розглянуто питання терапевтичного впливу на симптоми, значення хірургічних методів лікування, ролі післяопераційної променевої терапії та стереотаксичних методів лікування в комбінації з променевими методами, а також побічні ефекти променевого лікування.

Висновки. Незважаючи на досягнення сучасної медицини, залишається ще велика кількість питань, основними з яких є критерії відбору пацієнтів та ідеальна послідовність лікування для досягнення максимально позитивного ефекту. Проблема метастатичного ураження головного мозку поєднує складнощі діагностики, обмеженість наявних терапевтичних підходів та необхідність удосконалення методів лікування. Це зумовлює потребу в подальших дослідженнях, спрямованих на покращення діагностичних можливостей, розробку нових терапевтичних стратегій та підвищення виживаності пацієнтів із даною патологією.

Ключові слова: нейрохірургія, онкологічні захворювання, метастазування, ураження головного мозку.

Нейропластичність у відновленні когнітивних функцій після ішемічного інсульту: інтеграція біомаркерів та терапевтичних стратегій у реабілітації (огляд літератури)

2026-09-23T18:37:39+03:00

In press

Актуальність. Ішемічний інсульт є однією з основних причин інвалідності у світі, що характеризується раптовою втратою кровопостачання мозку та подальшою нейрональною загибеллю. Після гострої фази пацієнти часто стикаються із тривалими порушеннями когнітивних функцій, включаючи увагу, швидкість обробки інформації, пам'ять та виконавчі функції. Відновлення цих когнітивних функцій має не лише медичне, а й соціальне та економічне значення, оскільки від цього залежить якість життя пацієнтів та їхня здатність повертатися до повсякденної активності та праці.

Мета. Аналіз та систематизація сучасних літературних даних про механізми нейропластичності, біомаркери та ефективність різних терапевтичних стратегій у відновленні когнітивних функцій після ішемічного інсульту.

Матеріали та методи. Дослідження проведено як наративний огляд літератури з використанням методів теоретичного узагальнення, аналізу та синтезу результатів. Пошук літератури було проведено за 2020–2025 рр. у наукометричних базах даних PubMed, Scopus, Web of Science, Google Scholar. Дослідження виконане як приватна ініціатива, не отримувало грантового фінансування і не було офіційно зареєстроване.

Етика дослідження. У ході роботи були відібрані дослідження, автори яких дотримувалися етичних норм.

Результати. У ході роботи було показано, що когнітивні порушення протягом першого року після інсульту спостерігаються у 30–70 % пацієнтів, тоді як поширеність післяінсультної деменції через 1 рік оцінюється у 18,4 % за виключення деменції, що існувала до інсульту. З огляду на обмежену ефективність традиційних методів корекції, сучасні дослідження обґрунтовують необхідність мультидисциплінарного, персоналізованого підходу до відновлення функцій мозку. У цьому огляді узагальнено дані, що стосуються механізмів нейропластичності, ролі біомаркерів та ефективності різних реабілітаційних стратегій для покращення когнітивних функцій після інсульту, представлено синтез наукових даних.

Висновки. Нейропластичність є ключовим механізмом відновлення когнітивних функцій після ішемічного інсульту. Розуміння її динаміки може сприяти точнішому прогнозуванню та оптимізації реабілітаційних втручань. Наявні дані підтримують застосування кількох реабілітаційних стратегій, тоді як біомаркери залишаються перспективними засобами прогнозування й моніторингу, що потребують подальшої клінічної валідації.

Ключові слова: терапія, неврологія, нейротрофічний фактор мозку, транскраніальна магнітна стимуляція, віртуальна реальність.

Вимоги до оформлення рукописів наукових статей журналів Харківського національного медичного університету

2026-05-22T16:06:29+03:00