Медицина сьогодні і завтра

Розв’язання деяких ключових клінічних питань на етапі неоадʼювантної поліхіміотерапії у хворих на вторинно-набряковий рак грудної залози за допомогою магнітно-резонансної томографії

2025-12-08T19:08:57+02:00

In press

Актуальність. Контроль регресії пухлини та перифокального набряку за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ) набуває ключового значення за неоад'ювантної поліхімієтерапії (НПХТ) вторинно-набрякового раку грудної залози (ВНРГЗ), оскільки традиційні методи візуалізації мають низьку надійність для оцінки відповіді на лікування.

Мета. Дослідити ефективність магнітно-резонансної томографії у розв’язанні ключових клінічних питань на етапі неоад'ювантної поліхімієтерапії у хворих на вторинно-набряковий рак грудної залози для своєчасного коригування тактики лікування та прогнозування відповіді на терапію.

Матеріали та методи. Обстежено 36 пацієнток з ВНРГЗ стадії T4bN0–3M0. Використано МРТ до лікування та після НПХТ для оцінки регресії пухлини та перифокального набряку. Статистичний аналіз даних виконували за допомогою Statistica 14.0 (TIBCO Software Inc., США) з використанням непараметричних методів для малих вибірок. Дані представлено у вигляді Me (медіана). Результати порівнювали між групами за допомогою критерію Вілкоксона. Розбіжності вважали статистично значущими за р<0,05.

Етика дослідження. Дослідження проведено відповідно до етичних стандартів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024), директиви Європейського товариства 86/609 про участь людей у медико-біологічних дослідженнях, а також наказу Міністерства охорони здоровʼя України № 690 від 23.09.2009. Учасники дослідження надали інформовану згоду.

Результати. Зменшення зони набряку за даними МРТ після додавання ранселексу до НПХТ достовірно вище, ніж без нього (78,3 % проти 67,7 %; р<0,05). Регресія первинної пухлини у групі з ранселексом також була значно вищою (69,2 % проти 57,5 %; р<0,05). Регресія первинної пухлини статистично значуще переважала у групі комбінованого лікування (69,2 % проти 57,5 %; р<0,05). МРТ із динамічним контрастним підсиленням було ефективним щодо виявлення резидуальної пухлинної тканини після проведення НПХТ: чутливість методу становила 92,8 %, специфічність – 82,0 %, загальна точність – 85,6 %.

Висновки. Підтверджена доцільність використання МРТ як ефективного інструменту для контролю регресії пухлини та набряку навколишніх тканин у хворих на ВНРГЗ під час НПХТ та для хірургічного планування. Це дозволяє своєчасно коригувати схеми лікування та підвищувати ймовірність відповіді на лікування.

Ключові слова: онкологія, МРТ, регресія пухлини, перифокальний набряк.

Структурні дисфункції та шляхи трансформації публічної політики протезування в Україні в умовах воєнного стану: інституційно-економічний аналіз

2025-12-25T13:46:16+02:00

In press

Актуальність. Система протезування в Україні перебуває в глибокій кризі через повномасштабну війну, яка змістила пріоритет на масові складні бойові травми, водночас посиливши довоєнні структурні проблеми: відсутність національних стандартів, критичний дефіцит кваліфікованих кадрів, фрагментованість інфраструктури. Поява високотехнологічних благодійних центрів створила прецедент «двошвидкісної» системи, що загострює необхідність не покращень, а структурної перебудови всієї системи управління.

Мета. Визначення ключових детермінант та ефективності публічної політики протезування в Україні в умовах воєнного стану, обґрунтуванні концептуальних напрямів системної трансформації для створення стійкої, справедливої та якісної моделі, інтегрованої в національну політику безбар’єрності.

Матеріали та методи. У дослідженні використано системний підхід, бібліосемантичний, нормативно-правовий, порівняльний, кількісний та якісний аналіз. Проаналізовані міжнародні (ISO, ISPO) та національні стандарти протезування та ортезування, національне законодавство, офіційні статистичні дані, наукові публікації та звіти. Проведено порівняльний аналіз публічної політики протезування України та інституційно стабільної моделі Литовської Республіки.

Етика дослідження. Робота виконана з дотриманням принципів академічної доброчесності. Усі висновки ґрунтуються на аналізі публічно доступних даних та наукових публікацій із належними посиланнями. Оскільки дослідження не передбачало безпосередньої роботи з людьми або збору персональних даних, схвалення біоетичною комісією не було потрібно.

Результати. Виявлено динамічну, але суперечливу модель: незважаючи на зростання фінансування та модель «гроші йдуть за пацієнтом», спостерігається концентрація коштів у обмеженому колі центрів. Сформувалася «двошвидкісна» система з критичним технологічним розривом між інноваційними благодійними та технологічно відсталими державними центрами. Виявлено критичний дефіцит кваліфікованих кадрів (близько 220 фахівців) та значну різницю в заробітній платі між секторами. Система моніторингу обмежується агрегованими показниками, що унеможливлює оцінку реальної якості.

Висновки. Публічна політика протезування потребує переходу від фрагментарних покращень до комплексної реформи. Її майбутня ефективність залежить від забезпечення фінансової стійкості через гнучке багатоджерельне планування, подолання кадрового дефіциту шляхом створення національної системи освіти та сертифікації за міжнародними стандартами, а також повної інтеграції в Національну стратегію безбар’єрності до 2030 року. Це дозволить трансформувати протезування з медичної послуги в ланку безперервної медико-соціальної реабілітації та інклюзії.

Ключові слова: організація охорони здоров’я, реабілітація, інвалідність, травматизм, воєнний стан, безбар’єрність.

Морфологічне дослідження гастропротекторної дії нової фармацевтичної композиції у формі таблеток на основі сухого екстракту листя аїру з кверцетином

2025-12-30T15:29:27+02:00

In press

Актуальність. Високий рівень захворюваності на виразкову хворобу шлунка та інші пошкодження слизової оболонки шлунку (СОШ) глюкокортикостероїдами та нестероїдними протизапальними засобами обумовлює пошук нових ефективних гастропротекторів, зокрема на основі рослинної сировини.

Мета. Оцінити гастропротекторну дію нової фармацевтичної композиції у формі таблеток на основі сухого екстракту листя аїру з кверцетином («Аіртин») на моделі спирто-преднізолонового пошкодження шлунка.

Матеріали та методи. Дослідження проведено на 30 білих нелінійних щурах, розподілених на п`ять груп по 6 тварин у кожній: група I – інтактний контроль; група II – спирто-преднізолонове пошкодження без лікування; група III – дослідна композиція «Аіртин» (екстракт листя аїру 30 мг/кг та кверцетин 5 мг/кг); група IV – препарат порівняння («Вікаїр» 60 мг/кг); група V – препарат порівняння (омепразол 1,2 мг/кг). Профілактичне лікування проводили протягом 3-х днів до моделювання патології та однократно після нього. Стан СОШ оцінювали шляхом світлової мікроскопії гістологічних зразків, забарвлених гематоксилін-еозином та за методом Шиффа (PAS-реакція). Використано напівкількісну бальну систему для оцінки глибини пошкоджень, набряку строми, геморагічних проявів та інтенсивності мукоїдної секреції (PAS-реакція). Статистичну обробку даних проводили за допомогою Statistica 6.0 та MedStat 5.2 з використанням непараметричних критеріїв. Державна реєстрація теми дослідження 0114U000956.

Етика дослідження. Роботу виконано з дотриманням міжнародних та національних принципів біоетики, зокрема Європейської конвенції про захист лабораторних хребетних тварин (Страсбург, 1986), за протоколом комісії з біоетики Національного фармацевтичного університету (м. Харків, Україна).

Результати. «Аіртин» показав виражену захисну дію: у 4 з 6 тварин ІІІ групи відсутні ознаки деструктивно-запального процесу. Показники глибини пошкоджень, набряку строми та геморагій були достовірно нижчими на 92 %, 59 % та 73 % відповідно відносно групи контрольної патології (p≤0,05). Виразність PAS-реакції становила 72 % від інтактного контролю. Омепразол також показав ефективність, знижуючи аналогічні показники на 87 %, 54 % та 33 %. «Вікаїр» не забезпечив достовірного покращення морфологічних показників.

Висновки. Нова фармацевтична композиція на основі екстракту листя аїру з кверцетином достовірно виявляє гастропротекторну дію, зменшуючи деструктивно-запальні зміни в СОШ завдяки протизапальному, антиоксидантному, мембраностабілізуючому ефектам та стимуляції слизоутворення. Її активність не поступається омепразолу та перевищує ефективність препарату «Вікаїр», що вказує на перспективність подальших досліджень з метою створення нового фітопрепарату.

Ключові слова: фітотерапія, гастропатії, виразкове ураження шлунка, рослинні екстракти, Acorus calamus, біофлавоноїди, гастропротекція.

Аналіз захворюваності на інсульт залежно від змін в суспільстві та зовнішньому середовищі за даними Мукачівської центральної районної лікарні за 2019, 2020, 2023, 2024 рр.

2026-01-17T20:55:55+02:00

In press

Актуальність. Фактори ризику інсульту традиційно поділяють на некориговані (вік, раса, стать) та кориговані (пов’язані з дотриманням здорового способу життя, своєчасним лікуванням патології та сприйняттям стресу). Рівень стресу може збільшуватися через надзвичайні події війни та пандемії.

Мета. Провести порівняльний аналіз захворюваності на інсульт в популяції Мукачівського району Закарпатської області України в доковідний період, під час пандемії, а також в постковідний період та часи військової агресії росії.

Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз медичних карт стаціонарних хворих та реєстру пацієнтів «Лікарні Святого Мартина» (Мукачівська центральна районна лікарня, Україна). Включені до дослідження 2 316 хворих на інсульт зазнали впливу наступних факторів ризику: звичайних, у тому числі керованих та некерованих (2019 р., група І, 466 пацієнтів); звичайних та впливу пандемії COVID-19 (2020 р., група ІІ, 460 пацієнтів); звичайних, впливу пандемії та війни (2023 р., група ІІІ, 662 пацієнти); звичайних та впливу війни (2024 р., група IV, 728 пацієнтів). Для епідеміологічного розрахунку були використані Excel 2019 (Microsoft, США) та SPSS Statistics 26.0 (IBM, США). Дослідження виконане як приватна ініціатива авторів, без додаткового фінансування.

Етика. Дослідження відповідало міжнародним етичним стандартам Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024).

Результати. Частота інсультів залишалася стабільною у 2019 та 2020 рр. (466 та 460 випадків) із переважанням осіб чоловічої статі (54,1 % та 53,5 %) та домінуванням ішемічного типу (80,3 % та 83,0 %). Зафіксовано різке зростання кількості інсультів: у 2023 р. у 1,42 раза порівняно із 2019 р. та у 1,43 раза порівняно з 2020 р.; у 2024 р. – у 1,56 та 1,58 раза відповідно. У 2023 р. відзначено вирівнювання частоти інсультів між жінками та чоловіками (49,7 % проти 50,3 %). Найбільше зростання внаслідок ішемічних інсультів.

Висновки. Отримані дані свідчать про відсутність впливу пандемії COVID-19 на рівень інсультів та про виражений вплив стресу воєнного часу. Доведено статистично значущу (p<0,01) асоціацію між ризиком інсульту та психотравмуючим фактором, що підтверджується зростанням захворюваності в 2023 р. у 1,42 раза порівняно з 2019 р. та у 1,43 раза порівняно з 2020 р., а у 2024 р. – у 1,56 та 1,58 раза відповідно. Визначено асоціацію між жіночою статтю та підвищеною чутливістю до психотравмуючих факторів.

Ключові слова: соціальна медицина, пандемія COVID-19, стрес, військова агресія, ішемічний інсульт, геморагічний інсульт.

Комплексний аналіз забезпеченості онкогінекологами в регіонах України у 2015–2020, 2022 та 2023 рр.: ресурсні диспропорції, епідеміологічні наслідки та управлінські виклики у протидії раку шийки матки

2026-01-21T23:37:12+02:00

In press

Актуальність. Захворюваність на рак шийки матки (РШМ) серед жіночого населення України є стабільно високою. Нерівномірне кадрове забезпечення онкогінекологами в регіонах призводить до нерівномірного навантаження, що впливає на ефективність надання медичної допомоги та раннього виявлення онкопатології.

Мета. Аналіз динаміки захворюваності на рак шийки матки та її взаємозв’язку з кількістю лікарів-онкогінекологів в Україні у 2015–2020, 2022 та 2023 рр. у регіональному розрізі.

Матеріали та методи. Проаналізовано офіційні статистичні дані щодо кількості фахівців-онкогінекологів, розподілених по регіонах, а також епідеміологічні дані щодо випадків РШМ. До аналізу включено п’ять макрорегіонів: Західний, Південний, Північний, Східний та Центральний. Здійснено розрахунок навантаження на одного онкогінеколога – кількість випадків РШМ на одного лікаря у кожному регіоні за кожний рік дослідження. Використано дескриптивну статистику та порівняльний аналіз. Статистичну обробку даних проведено із використанням пакетів Excel 2019 (Micrоsoft, США). Дослідження було проведено як приватна ініціатива автора, не отримувало фінансування від грантових програм, а його тема не була офіційно зареєстрована в державному органі.

Етика дослідження. Дослідження базувалося виключно на агрегованих відкритих статистичних даних, які не містять персональної інформації. Відповідно до стандартів Гельсінської декларації Всесвітньої Медичної Асоціації (1964–2024), додаткове етичне схвалення не вимагалося.

Результати. Визначено суттєву варіативність навантаження між регіонами. Найбільше навантаження спостерігалося у Південному та Північному регіонах у 2015–2017 рр. Західний регіон демонстрував стабільну кількість онкогінекологів і помірне навантаження, незважаючи на високу захворюваність. Східний регіон у 2023 р. мав найнижче навантаження, що може бути пов’язано з порушенням медичної інфраструктури в умовах воєнного стану. Центральний регіон характеризувався стабільними показниками захворюваності та кадрового забезпечення, з поступовим зниженням навантаження на одного лікаря в останні роки.

Висновки. Проведений аналіз дозволяє виявити регіони з критичним перевантаженням кадрів, що потребують втручання для покращення доступності онкогінекологічної допомоги.

Ключові слова: онкологія, гінекологія, регіональний аналіз, кадрове забезпечення, навантаження лікаря, епідеміологія.

Навчальна дезадаптація іноземних студентів: психоемоційні порушення, соціальні фактори та підходи до корекції (огляд літератури)

2025-12-24T17:06:14+02:00

In press

Актуальність. Зростання кількості іноземних студентів в українських закладах вищої освіти на тлі глобалізації виводить проблему їх навчальної дезадаптації на перший план. Цей стан, зумовлений складністю адаптації до нових академічних, соціокультурних та побутових реалій, проявляється комплексом психофізіологічних порушень, що серйозно загрожують академічній успішності та психічному здоров'ю. У сучасних умовах соціально-економічної невизначеності потребує поглибленого вивчення та розробки практичних заходів втручання.

Мета. Систематизувати наукові дані щодо клініко-психологічної структури навчальної дезадаптації іноземних студентів, проаналізувати її ключові детермінанти та на основі огляду літератури сформулювати комплексні підходи до її психокорекції та профілактики.

Матеріали та методи. Проведено системний огляд та аналіз сучасних вітчизняних і міжнародних наукових джерел за темою дослідження. Використано методи теоретичного аналізу, синтезу та узагальнення для виокремлення основних компонентів дезадаптації, чинників ризику та протективних механізмів.

Етика дослідження. Були проаналізовані джерела, в яких описані дослідження, виконані з дотриманням етичних правил.

Результати. Встановлено, що навчальна дезадаптація іноземних студентів є полікомпонентним станом, обов’язковими елементами якого виступають психоемоційні порушення (тривога, емоційна нестабільність), соматовегетативний дисбаланс, диссомнічні розлади та соціальна тривожність. До основних предикторів розвитку дезадаптації належать мовні та культурні бар'єри, відсутність соціальної підтримки, складності у міжособистісній взаємодії, фінансова нестабільність та навчальне перевантаження. Соціальна підтримка визначена ключовим чинником, що пом’якшує стресовий вплив і сприяє адаптації. Виявлено також негативний вплив порушень режиму життєдіяльності на функціональний стан студентів.

Висновки. Для ефективного подолання навчальної дезадаптації іноземних студентів необхідний комплексний, інтегрований підхід, який поєднує індивідуальну психологічну корекцію, спрямовану на розвиток адаптивних копінг-стратегій і підвищення стресостійкості, з організаційно-середовищними заходами. Останні мають включати програми соціальної інтеграції, тьюторську підтримку, створення інклюзивного освітнього середовища та навчання навичкам саморегуляції. Реалізація таких заходів є запорукою не лише покращення академічних результатів та психологічного благополуччя іноземних студентів, але й підвищення міжнародного іміджу української вищої освіти в цілому.

Ключові слова: психіатрія, медична психологія, соціальна тривожність, соматовегетативний дисбаланс, психокорекція, соціальна підтримка.

Сучасний погляд на проблему ендометріозу з генетичної точки зору (огляд літератури)

2026-01-17T20:22:40+02:00

In press

Актуальність. Ендометріоз займає третє місце в структурі гінекологічної захворюваності, зустрічається у [5–10] % жінок репродуктивного віку та є актуальною проблемою сьогодення у зв’язку зі зростанням частоти та поширеності патологічного процесу. Він супроводжується порушенням менструальної функції, репродуктивного здоров’я, больовим синдромом, знижує якість життя жінок.

Мета. Провести аналіз закордонних літературних джерел та вивчити проблему ендометріозу з генетичної точки зору на сучасному етапі.

Матеріали та методи. Дослідження виконане з використанням бібліосемантичного методу та методу системного аналізу. Дослідження проведено як приватна ініціатива авторів.

Етика дослідження. Для огляду були відібрані дослідження, виконавці яких дотримувались етичних норм. Дослідження не потребувало отримання інформованих згод та схвалення етичних комісій.

Результати. Поширеність ендометріозу у світі сягає 10 % серед жінок репродуктивного віку (190 мільйонів осіб за оцінками Світового банку щодо населення на 2017 рік). Захворюваність на підтверджений ендометріоз становить [187,0–298,0] випадків на 100 000 жінок віком більше 15 років. Пік показника припадає на 25–34 роки ([380,6–417,0] випадків на 100 000 осіб). В літературі вказані дані про тенденцію до зростання даної патології та, відповідно, до зростання витрат на лікування ендометріозу в багатьох країнах світу. Дослідження доводять внутрішньоутробний вплив синтетичного естрогену діетилстилбестролу на розвиток ендометріозу внаслідок порушення експресії естрогенових рецепторів плода. Спричинити розвиток ендометріозу може раннє менархе, менструальні цикли менше 26 днів у пізньому підлітковому та репродуктивному віці, високий зріст статевозрілих жінок, надлишкове споживання трансненасичених жирів, червоного м'яса, вплив хімічних речовин (поліхлорованого біфенілу, діоксину), робота в нічний час. До генетичних факторів патогенезу ендометріозу відносять порушення клітинної адгезії, клітинної міграції, ангіогенезу, запальних та гормональних шляхів метаболізму. Більшість епігенетичних досліджень зосереджені на метилюванні дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК). Прикладами відтворених епігенетичних змін є гіперметилювання ДНК і вимкнення генів ендометрію, які зазвичай експресуються під час секреторної фази менструального циклу, що впливає на проліферацію та інвазію клітин ендометрію в навколишні тканини.

Висновки. З точки зору еволюції фенотипу хвороби, ендометріоз набуває нових обрисів. Розвиток і перебіг хвороби залежить від високоорганізованих впливів з узагальнюючими властивостями – конституції, її складових частин, соматотипу. До таких рівнів організації відносять генетичні, тобто детерміновані, та середовищні чинники, які грають провідну роль у фенотипічній реалізації генетичного базису в межах нормальної реакції.

Ключові слова: гінекологія, ендометріоїдна хвороба, жінки репродуктивного віку, жіноче непліддя, фактори ризику, якість життя.

Комбінована методика реконструкції нижньої повіки з використанням ротаційного клаптя верхньої повіки, хрящових і слизових трансплантатів: клінічний випадок функціонального та естетичного відновлення

2026-01-24T20:23:10+02:00

In press

Актуальність. Реконструкція великих дефектів нижньої повіки є складною проблемою, що потребує одночасного відновлення структурного каркасу, функції сльозовідведення та естетично прийнятного вигляду. Поєднання цих цілей залишається викликом для реконструктивної хірургії.

Мета. Оцінити ефективність комбінованої двоетапної методики реконструкції нижньої повіки з використанням ротаційного клаптя верхньої повіки, аутотрансплантатів слизової оболонки рота та хряща для відновлення функції та естетики у пацієнтки зі складним постонкологічним дефектом.

Матеріали і методи. У роботі представлено клінічний випадок реконструкції у 38-річної пацієнтки з повною відсутністю латеральної частини нижньої повіки. Методика включала два етапи: 1) реконструкція задньої пластинки слизовим трансплантатом з рота та покриття дефекту ротаційним міокутанним клаптем Tripier з верхньої повіки; 2) через 6 місяців – відновлення каркасу нижньої повіки за допомогою хрящових трансплантатів з кінчика носа та піднебіння з одночасною ринопластикою та блефаропластикою контралатеральної повіки. Результати оцінювали за висотою повіки, станом сльозової плівки (тест Ширмера, флуоресцеїнове фарбування), здатністю до повного змикання та рівнем суб’єктивної задоволеністі пацієнтки. Робота виконана в межах дисертаційного дослідження: «Оптимізація вибору методу хірургічної корекції періорбітальної зони» (2025–2029 рр.).

Етика дослідження. Дослідження відповідає принципам Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024). Отримано інформовану згоду пацієнтки на проведене лікування, участь у науковому дослідженні та публікацію клінічних матеріалів і зображень.

Результати. Після завершення реконструкції досягнуто повне функціональне відновлення: нормалізовано висоту та положення повіки, відновлено повне змикання очної щілини, усунуто симптоми сухого ока (пацієнтка припинила використання штучної сльози). Тест Ширмера показав нормальну продукцію сльози. Естетичний результат оцінений пацієнткою на 9/10 балів та підтверджений незалежним експертним оглядом.

Висновки. Запропонована комбінована двоетапна методика, що інтегрує ротаційний клапоть, слизові та хрящові трансплантати, є ефективним підходом для комплексного функціонального та естетичного відновлення складних дефектів нижньої повіки. Методика дозволяє відтворити анатомічну структуру, забезпечити стабільність краю повіки та досягти високого рівня задоволеності пацієнта.

Ключові слова: пластична хірургія, міокутанний клапоть, комплексний дефект повіки.

Лікування та реабілітація пацієнта з множинними переломами гомілок та стоп після вибухової травми: клінічний випадок

2026-01-30T21:09:27+02:00

In press

Актуальність. Оптимізація лікування бойової хірургічної травми, зокрема своєчасна ампутація та подальше протезування є актуальними завдання медицини воєнного часу.

Мета. Проаналізувати повний цикл лікування та реабілітації пацієнта з тяжкою поєднаною вибуховою травмою обох нижніх кінцівок на клінічному прикладі, з акцентом на мультидисциплінарний підхід та оцінку якості життя.

Матеріали та методи. Наведено клінічний випадок лікування 42-річного військовослужбовця з відкритими багатоуламковими переломами кісток обох гомілок та стоп, контузійно-комоційними травмами грудної клітки й живота. Використовувались дані клінічного огляду, рентгенологічних досліджень, динамічного спостереження. Для оцінки стану застосовували шкалу коми Глазго. Ефективність лікування та якість життя оцінювали за допомогою української версії стандартизованого опитувальника EuroQol EQ-5D-5L. Дослідження не отримувало цільової підтримки у формі грантів від державних чи приватних фондів, виконане як приватна ініціатива авторів.

Етика дослідження. Дослідження проведено з дотриманням принципів Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (1964–2024). Пацієнт надав інформовану добровільну згоду на використання його анонімізованих медичних даних для наукового аналізу та публікації. Алгоритм та методи дослідження погоджені з локальною етичною комісією.

Результати. Первинна тактика складалась з інтенсивної терапії, антибіотикопрофілактики, первинної хірургічної обробки ран, VAC-терапії (Vacuum-Assisted Closure) та остеосинтезу апаратами зовнішньої фіксації. На 18-ту добу розвинулося гнійне ускладнення (S. aureus) з прогнозовано несприятливим результатом для збереження правої кінцівки. Після обговорення з пацієнтом виконано ампутацію правої гомілки. Реабілітація у спеціалізованому центрі складалась з фізіотерапії, лікувальної фізкультури, ортезування лівої кінцівки та протезування правої. Оцінка за EQ-5D-5L на 134-ту добу показувала суттєві обмеження (профіль 21212, індекс 8), а через 12 місяців зафіксовано значне покращення (профіль 11110, індекс 4).

Висновки. Представлений клінічний випадок демонструє, що успіх у лікуванні надважких вибухових травм ґрунтується на мультидисциплінарному підході, своєчасному застосуванні сучасних хірургічних технологій (VAC-терапія, зовнішня фіксація), вчасному прийнятті обґрунтованого рішення про ампутацію за несприятливого прогнозу та подальшій комплексній реабілітації з протезуванням. Цей алгоритм дозволяє не лише зберегти життя, а й забезпечити високий рівень функціонального відновлення та якості життя пацієнта.

Ключові слова: ортопедія та травматологія, бойова хірургічна травма, ампутація, якість життя, EQ-5D, медична реабілітація.

Еволюція медичної педагогіки в українських землях (лекція)

2025-12-01T13:44:30+02:00

In press

Актуальність. Актуальність цього дослідження полягає у необхідності комплексного аналізу історичних етапів становлення та розвитку медичної педагогіки в українських землях, що відображає неперервність освітньої традиції у X–XX ст. Це дозволяє осягнути сучасні освітні парадигми та визначити їхню історичну обумовленість.

Мета. Метою статті є ретроспективний аналіз еволюції медичної педагогіки на території України від X до початку XX ст.

Матеріали і методи. Автори статті застосували комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: історичний метод, що забезпечив хронологічний аналіз подій та етапів; системний метод для розгляду медичної педагогіки як цілісної, динамічної системи; та порівняльно-історичний метод для зіставлення освітніх підходів різних періодів. Дослідження було проведене як приватна ініціатива авторів, не отримувало фінансування від грантових програм, а тема дослідження не була офіційно зареєстрована в державному органі.

Етика дослідження. Дослідження проведене із дотриманням етичних норм академічної доброчесності: обов’язкового зазначення джерел інформації, забезпечення об’єктивності викладу історичних фактів та коректного посилання на праці попередників.

Результати. Встановлено, що підходи до лікування та викладання, пов’язані з монастирською та народною медициною, були закладені ще у Київський період. Доведено, що Києво-Могилянська академія вперше інституалізувала викладання медичних дисциплін, піднявши його на якісно новий рівень європейської університетської традиції. Підкреслено, що у другій половині XIX та на початку XX ст. відбулася модернізація медичної освіти. Заснування Харківського жіночого медичного інституту в 1910 році висвітлено як ключовий результат цієї модернізації, що встановив нові педагогічні стандарти, орієнтовані на клінічну практику та наукову діяльність.

Висновки. Еволюція медичної педагогіки в українських землях у досліджуваний період є складним, але неперервним процесом, що характеризується переходом від емпіричних знань до інституалізованої університетської освіти. Автори дослідили маркери цієї еволюції для подальшого розвитку національної медичної науки та педагогіки.

Ключові слова: медична педагогіка, Києво-Могилянська академія, Харківський жіночий медичний інститут, медична освіта, історія медицини.

Вимоги до оформлення рукописів наукових статей журналів Харківського національного медичного університету (діють від 02.07.2025)

2025-12-31T00:30:03+02:00